ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
29 червня 2026 року м. Одеса Справа № 916/712/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 (суддя Демченко Т.І.)
по справі № 916/712/26
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності ,,Укрінтеренерго''
до Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради
про стягнення 1 057 693,92 грн,
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 по справі № 916/712/26.
Дослідивши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності ,,Укрінтеренерго'' 639391,90 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 149012,91 грн інфляційних втрат, 134644,56 грн 15% річних. В задоволенні решти позову відмовлено.
Зменшуючи розмір заявлених до стягнення 15% річних, суд зазначив, що ДПЗД ,,Укрінтеренерго" не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, а тому з урахуванням майнових інтересів обох сторін, зменшив заявлені позивачем до стягнення 15% річних в сумі 269289,11 грн до 134644,56 грн, тому позовну вимогу про їх стягнення задовольнив частково.
Не погоджуючись з таким рішенням, Комунальне некомерційне підприємство ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року по справі №916/712/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
З огляду на наведене, апелянт оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 923 049,37 грн, тому розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі складає 16 614,89 грн, а саме: (923 049,37 грн x 1,5% = 13 845,74 грн, а тому 13 845,74 грн x 150% = 20 768,61 грн х 0,8 = 16 614,89 грн), де 1,5% - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 150% - ставка судового збору за подання апеляційної скарги, 0,8% коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні документів до суду в електронній формі.
Разом з тим, до апеляційної скарги апелянтом доказів сплати судового збору не надано.
Таким чином, заявником апеляційної скарги не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
Водночас, з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 916/712/26 до завершення розгляду справи апеляційним судом, яке мотивовано скрутним фінансовим становищем закладу охорони здоров`я, що перебуває в зоні активних бойових дій.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява № 82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви № 36465/21(обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалось, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується відповідне клопотання. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Суд наголошує, що відповідні докази фінансового становища заявника мають бути подані апеляційному суду на загальних підставах.
Натомість, всупереч зазначеному, апелянтом до клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідних доказів не надано.
Таким чином, заявником, наразі, не доведено належними доказами відповідного фінансового становища, у зв`язку з чим клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Як передбачено ст.260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Сума судового збору, яка підлягає доплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 по справі №916/712/26 становить 16614,89 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано вимог ст.258 Господарського процесуального кодексу України, що, відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення без руху апеляційної скарги з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наведеними у постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22 висновками Великої Палати Верховного Суду, перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 Господарського процесуального кодексу України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Тобто, повернення скарги з розглядом клопотання не має збігатись у часі, а суд при розгляді клопотання сторони має пересвідчитись в отриманні заявником ухвали з результатом її розгляду судом та достатності часу на усунення недоліку, визначеного ухвалою про залишення скарги без руху, який не повинен перевищувати п`яти днів (за нормою ч.6 ст.260 Господарського процесуального кодексу України).
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, рахування строку на усунення недоліків апеляційної скарги буде відбуватись з дати отримання судом інформації про доставку апелянту/представнику апелянта даної ухвали в електронний кабінет.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства ,,Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропініних'' Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 по справі № 916/712/26 залишити без руху.
3. Встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Попередити апелянта, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош