УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2370/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запорізький олійноекстракційний завод"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Запорізький олійноекстракційний завод"
про стягнення суми 55 355 935,54 грн,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький олійноекстракційний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро трейд"; Приватне акціонерне товариство "Запорізький оліяжиркомбінат"
про визнання недійним рішення, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду актів,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Запорізький олійноекстракційний завод" (далі - Товариство, скаржник) звернулося 05.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстровано судом 08.06.2026), в якій просить: скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 908/2370/24 та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції.
Предметом оскарження є ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 908/2370/24, якою, зокрема, заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2370/24 про розподілу судових витрат залишено без розгляду.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини другої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
За змістом частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
У пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України зазначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції: (1) про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, (2) про повернення апеляційної скарги, (3) про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, (4) про відмову ухвалити додаткове рішення, (5) про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, (6) про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, (7) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (8) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, (9) про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (10) про заміну сторони у справі, (11) про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, (12) окремі ухвали.
Отже, аналіз статті 287 ГПК України дає підстави вважати, що пункт 3 частини першої - визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподілу судових витрат, пов`язану з розглядом справи № 908/2370/24, на підставі пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України та частини восьмої статті 129 ГПК України.
Водночас у вичерпному переліку ухвал суду апеляційної інстанції, що підлягають касаційному оскарженню, наведеному в пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України, ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про розподілу судових витрат не зазначена, а отже така ухвала оскарженню не підлягає.
Подібний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.03.2025 у справі №911/3069/19.
Колегія суддів відзначає, що в силу частини п`ятої статті 244 та пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України можливість оскарження передбачена лише щодо відмови в прийнятті додаткового рішення, що не є тотожним залишенню заяви про прийняття додаткового рішення без розгляду на підставі частини восьмої статті 129 ГПК.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, §48, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними.
Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховного Суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запорізький олійноекстракційний завод" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 908/2370/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова