УХВАЛА
про закриття провадження в справі
м. Вінниця
29 червня 2026 р. Справа № 120/7800/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування висновку та розрахунку
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування висновку та розрахунку.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.06.2026 від представника відповідача - Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача зазначає, що дії Національного агентства в частині проведення заходів фінансового контролю в межах моніторингу способу життя та направлення листа САП не породжують жодних зобов`язань для ОСОБА_1 , не порушують його законних прав та інтересів, а лист скерований Національним агентством на адресу САП від 23.02.2026 №281-03/10830-26 не є актом індивідуальної дії, який регламентований КАС України, оскільки він безпосередньо не встановлює для суб`єкта декларування жодних обов`язків і строків виконання та, відповідно, не спричиняють виникнення негативних наслідків.
Наголошує, що вищевказаний лист та зібрані відповідачем матеріали є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, до компетенції яких належить звернення до суду з відповідним позовом у передбаченому положеннями цивільного процесуального законодавства порядку. Відповідно, вищевказаний лист не може розцінюватися як акт індивідуальної дії, оскільки за своєю правовою природою він не спрямований на врегулювання прав чи обов`язків суб`єкта декларування та не породжує для нього жодних юридичних наслідків. Зміст такого листа має виключно інформаційний характер та не містить владного припису, не встановлює жодних вимог до суб`єкта декларування, не зумовлює зміну його процесуального чи матеріально-правового статусу. Тобто, такий лист має виключно інформаційний характер і відображає реалізацію покладеного на Національне агентство обов`язку щодо скерування зібраних матеріалів до САП для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованим активу та його стягнення в дохід держави.
В рамках здійснення відповідного заходу фінансового контролю Національне агентство не приймає рішення чи набуто той чи інший актив незаконно, воно лише констатує ознаки виявлених ним розбіжностей між реальними доходами особи та її витратами.
Зауважує, що станом на момент подання позовної заяви ОСОБА_1 моніторинг способу життя стосовно нього Національним агентством не завершено.
Крім того, звертає увагу суду, що позовна вимога ОСОБА_1 , що стосується визнання протиправним та скасування розрахунку «…різниці між вартістю активів та законними доходами особи…» здійсненого Національним агентством в межах моніторингу способу життя суб`єкта декларування є частиною процедури такого моніторингу і відображає лише певний математичний розрахунок доходів/витрат, набутих активів тощо, не має самостійного регулятивного значення, не породжує безпосередніх юридичних наслідків, що у свою чергу не може бути матеріально-правовою вимогою в розумінні норм КАС України та його скасування не призведе до відновлення порушених прав особи.
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи та заяву відповідача про закриття провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їх посадовою чи службовою особа, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Визначення індивідуального акту наведено у пункті 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
З наведеного варто зробити висновок, що індивідуальний адміністративний акт це владне рішення, яке: має зовнішній характер; адресоване конкретній особі; встановлює, змінює або припиняє її права чи обов`язки; породжує безпосередній юридичний результат.
Статтею 51-4 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.
Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
Порядок здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування визначається Національним агентством у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 12 цього Закону.
Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.
У разі встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
Національне агентство повідомляє суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя протягом п`яти днів з дня його завершення.
У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
Особливості моніторингу способу життя суддів, суддів Конституційного Суду України встановлюються статтею 52-2 цього Закону.
За приписами пункту 6 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 26 жовтня 2023 року № 236/23 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2023 р. за №1873/40929 (далі по тексту - Порядок № 236/23), рішення про початок здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства на підставі відповідної доповідної записки про наявність ознак невідповідності рівня життя суб`єкта декларування.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 236/23 за результатами моніторингу способу життя суб`єкта декларування готується доповідна записка, в якій зазначаються: дата початку та підстави здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування; зміст проведених заходів та їх результати, встановлені факти відповідності/невідповідності рівня життя суб`єктів декларування, невиконання інших вимог Закону; вжиті Національним агентством заходи реагування стосовно суб`єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених Законом (за наявності).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 236/23 протягом п`яти днів з дня завершення моніторингу способу життя суб`єкта декларування Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або поштового чи електронного зв`язку надсилає повідомлення такому суб`єкту декларування про результати здійсненого щодо нього моніторингу способу життя.
Пункти 12-14 Порядку № 236/23 визначають, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство складає протокол про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направляється до суду.
У разі виявлення на будь-якій стадії здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування ознак іншого корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.
У разі встановлення доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Зі змісту наведених норм Порядку № 236/23 вбачається, що у випадку встановлення Національним агентством в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням, на нього покладається невідкладний обов`язок повідомляти про ці факти та обставини САП або Офіс Генерального прокурора.
Тобто, Національне агентство за наявності вищевказаних правових підстав наділене повноваженнями на будь-якій стадії, в тому числі до закінчення здійснення моніторингу способу життя суб`єкта декларування, направляти лист та відповідні матеріали до САП.
Так, встановивши в процесі здійснення моніторингу способу життя Національним агентством встановлено ознаки набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів загальною вартістю 6 743 110,00 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», та не перевищує межі, передбаченої ст. 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Листом Національного агентства від 23.02.2026 № 281-03/10830-26 направлено матеріали відносно ОСОБА_1 щодо виявлених ознак набуття необґрунтованих активів на суму 6 743 110, 00 грн до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі -САП) для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Суд зазначає, що вищевказаний лист та зібрані відповідачем матеріали є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, до компетенції яких належить звернення до суду з відповідним позовом у передбаченому положеннями цивільного процесуального законодавства порядку.
Лист від 23.02.2026, яким НАЗК скерувало до САП зібрані матеріали для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів, є ініціативним листом - актом реалізації НАЗК обов`язку, прямо встановленого законом. Такий лист: адресований іншому органу (САП), а не позивачу; не встановлює для позивача жодних обов`язків і не призначає строків їх виконання; не є рішенням НАЗК про визнання активів необґрунтованими або про застосування заходів відповідальності; має виключно інформаційно-ініціативний характер і є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншим уповноваженим суб`єктом (САП). Зміст листа не містить владного припису на адресу позивача і не зумовлює зміни його статусу. Наслідки, на настання яких посилається позивач (ініціювання позову про визнання необґрунтованими активів), є результатом самостійних процесуальних дій іншого органу - САП, а не безпосередньою дією оспорюваного листа.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 236/23 у разі встановлення доказів того, що суб`єкт декларування набув необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за його дорученням чи в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, Національне агентство порушує перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначено главою 12 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Додатково варто зауважити, що обставини набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів наразі є предметом розгляду у справі за позовом прокурора САП, яка знаходиться в провадженні Вищого антикорупційного суду (справа № 991/5059/26), за наслідками чого у передбаченому положеннями ст. ст. 290-292 ЦПК України порядку судом буде прийняте рішення щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання необґрунтованими активів позивача та їх стягнення в дохід держави.
Оскаржувані у цій справі документи - лист № 283-03/12646-25 від 14.02.2025 та розрахунок «…різниці між вартістю активів та законними доходами особи…» здійснений Національним агентством в межах моніторингу способу життя суб`єкта декларування не є індивідуальними адміністративними актами у розумінні КАС України. Зазначені документи: не встановлюють для позивача прав чи обов`язків; не застосовують до нього заходів впливу; не є рішеннями про притягнення до відповідальності; не мають самостійного зовнішнього регулятивного характеру.
Лист має інформаційний та ініціативний характер і спрямований до іншого органу (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) з метою реалізації повноважень, передбачених законом. Розрахунок «…різниці між вартістю активів та законними доходами особи…» здійснений Національним агентством в межах моніторингу способу життя суб`єкта декларування є частиною процедури такого моніторингу і відображає лише певний математичний розрахунок доходів/витрат, набутих активів тощо.
Отже, відсутній адміністративний акт, який може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 14 Порядку № 236/23, НАЗК лише порушує перед уповноваженим органом питання щодо звернення до суду.
При цьому НАЗК: не визнає активи необґрунтованими; не приймає рішення про їх стягнення; не встановлює юридичного факту порушення у значенні, яке породжує відповідальність.
Оцінка доказів і встановлення наявності необґрунтованих активів здійснюється виключно судом у цивільному процесі.
Отже, результат моніторингу є аналітичним документом, що фіксує позицію органу та ініціює подальшу процедуру, але сам по собі не породжує правових наслідків.
Суд враховує доводи позивача про те, що оспорювані документи стали фактичною підставою для звернення САП до Вищого антикорупційного суду та спричинили реальні наслідки для його майнової сфери і репутації.
Водночас суд зазначає, що правові наслідки для позивача настають не з моменту складення доповідної записки або направлення листа НАЗК, а з моменту відкриття провадження судом за позовом про визнання активів необґрунтованими та набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Саме в межах цього провадження, у порядку ст. ст. 290-292 ЦПК України, позивач має повноцінну можливість: надавати докази законного походження активів; заявляти процесуальні заперечення проти допустимості і достовірності доказів НАЗК, у тому числі щодо законності способу їх отримання; оскаржувати достовірність і повноту проведеного моніторингу способу життя.
Формування висновків у межах повноважень органу не є встановленням юридичного факту вини чи правопорушення. Висновок про наявність «ознак» не є рішенням про притягнення до відповідальності.
Фактично позов спрямований на перевірку правильності здійснення моніторингу як такого, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
Словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди.
Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Закриття провадження в даній справі не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про протиправність дій НАЗК слід буде перевірити у спорі щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувані документи не є адміністративними актами; юридичні наслідки для позивача не настали; порушення прав має ймовірний або гіпотетичний характер. Позов не спрямований на захист конкретного порушеного суб`єктивного права чи інтересу позивача, а позивач оскаржує внутрішні процедури та документи НАЗК, які не створюють прямих правових наслідків для позивача.
Таким чином, спір не відповідає ознакам публічно-правового спору у розумінні статті 19 КАС України.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Наведені висновки, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних відносинах, що викладена у постанові від 19.02.2026 у справі №160/30949/24.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції та закриття провадження у справі №120/7800/26.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 120/7800/26 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування висновку та розрахунку.
Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович