ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
"29" червня 2026 р. Справа № 300/4392/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Отрох Алла Володимирівна, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Отрох Алла Володимирівна, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 95 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав для поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 представником позивача 29.06.2026 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У вказаній заяві з посиланням на висновки Верховного Суду зазначила, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Вказала, що оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову в здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, то моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 19.05.2026. Просила суд поновити пропущений строк.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у належному розмірі.
Таким чином, спір щодо ненарахування та невиплати вказаної грошової компенсації у належному розмірі, пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком. Однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Варто зазначити, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року №213 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 31 липня 2024 року.
Також вказаний наказ містить детальну інформацію про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки. Цим же наказом передбачено видачу позивачу грошового атестату.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Представник позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначила, що позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні 19.05.2026 - дата отримання відповіді на адвокатський запит.
Варто наголосити, що визначення моменту вручення наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року №213 та грошового атестату як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Направлення представником позивача до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Окрім того, не заперечується те, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року №213 та грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, про те, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних її складових, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування такої компенсації. Однак, таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Звільнившись з військової служби 31 липня 2024 року, представник позивача лише в квітні 2026 року вперше звернулася із запитом до відповідача щодо складових обрахунку грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.
Натомість, як слідує з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року №213, який позивачем додано до позовної заяви, та згідно з яким його виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, останній дізнався про порушення своїх прав саме 31 липня 2024 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року по справі №306/2708/23, розглядаючи питання щодо застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України, виклала також й правову позицію щодо застосування трудового законодавства, яке містить певні обмеження щодо строків звернення працівників, у тому числі й колишніх, до суду.
У даному випадку, позивача 31 липня 2024 року звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та при звільненні зі служби видано наказ від 31 липня 2024 року №213 та грошовий атестат, тому дата вручення позивачу зазначених документів, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
При цьому, визначення моменту вручення таких документів, як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Представник позивача звернулася до адміністративного суду з даним позовом 23.06.2026, тобто із значним пропуском тримісячного строку.
Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не обґрунтував поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Враховуючи викладене в сукупності, не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Як наслідок, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними.
Така правова позиція щодо обрахунку строку звернення до суду відповідає позиціям Верховного Суду, які висловлені в постановах від 21 січня 2026 року по справі №200/8730/24 та від 29.01.2026 по справі №240/15544/24.
Внаслідок критичної оцінки доводів позивача слід наголосити на тому, що за умови виявлення позивачем належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження дій відповідача у встановлений законом строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки представник позивача не навів поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, то відповідно до частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, дана позовна заява підлягає поверненню позивачу разом з доданими до неї матеріалами.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Отрох Алла Володимирівна, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.