УХВАЛА
29 червня 2026 року Справа № 580/5484/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
25.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2) в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати протокол Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 №52 в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 заяву від 12.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або відмову у наданні відстрочки з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Ухвалою від 01.06.2026 суд відкрив спрощене провадження у справі.
16.06.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 580/5484/26.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.06.2025 № А/529 позивача проінформовано, що Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки протоколом від 23.05.2025 №18 розглянула рішення Черкаського окружного адміністративного суду у судовій справі № 580/1197/25 та заяву від 12.05.2025, за наслідками чого ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки з мотивів непідтвердження потреби в матеріальній допомозі матері.
Незгода з таким рішенням та неврахування висновків суду стали підставою для чергового звернення адвоката Борзова Я.Е. в інтересах позивача до суду, внаслідок чого 21 листопада 2025 року Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №580/6587/25. Цим судовим рішенням було визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.05.2025 № 18 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки, а також зобов`язано Комісію повторно розглянути його заяву від 12.05.2025 з урахуванням висновків суду.
На виконання цього рішення 22 грудня 2025 року Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом № 52 повторно переглянула заяву ОСОБА_1 , проте знову прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставою для такого рішення відповідач зазначив відсутність законодавчих підстав через те, що позивачем не було доведено потребу в утриманні особи з інвалідністю.
У позовній заяві наголошувалося, що відповідач при повторному розгляді документів фактично вдався до формального дублювання тих самих протиправних підстав відмови, які вже неодноразово досліджувалися судами та були визнані незаконними у судовому порядку.
Така поведінка суб`єкта владних повноважень, на переконання позивача свідчить про свідоме та системне ігнорування принципу обов`язковості судових рішень і триваюче порушення конституційних прав позивача, що й зумовило необхідність звернення до суду з новим позовом у справі № 580/5484/26.
Позивач стверджує, що застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Ч.1 ст.154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наказу голови Черкаського окружного адміністративного суду, головуючий суддя Рідзель О.А. у період з 15.06.2026 до 28.06.2026 перебував у відпустці.
Зважаючи на відсутність клопотання заявника про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні, суд вирішив здійснити її розгляд у письмовому провадженні.
Ознайомившись із заявою і доданими доказами, оцінивши доводи, суд зазначає таке
Відповідно до частин 1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
На підставі ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частинами 4, 5 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд врахував, що відповідно до п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відтак, умовою призову на військову службу по мобілізації є факт встановлення за наслідками проходження ВЛК придатності військовозобов`язаного до військової служби за станом здоров`я.
Водночас, суду не надано доказів проходження позивачем ВЛК, за наслідками якого його визнано придатним до військової служби, а також вчинення відповідачем дій, безпосередньо направлених на мобілізацію позивача (вручення повістки про призов та відправку).
Таким чином, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у судового рішення.
Отже, суду не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або неможливість подальшого захисту прав чи докладання значних зусиль і витрат на їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі №380/930/20 вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Очевидних ознак протиправності спірного рішення на час звернення із заявою судом не встановлено.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18.
Крім того, п.10 ч.3 ст.151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на викладене, заява не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 150-154, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.06.2026 (вх. від 16.06.2026 №32352/26) про забезпечення позову.
2. Копії ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ