УХВАЛА
29 червня 2026 р. Справа № 440/17154/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, по справі № 440/17154/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 було подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яка також містила клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання доказів про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року по справі № 440/17154/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги відповідач, з урахуванням приписів абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, отримав 20.04.2026 року о 21:10 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".
20.06.2026 року Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу з платіжним дорученням. В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось в межах строку передбаченого процесуальним законодавством на апеляційне оскарження, а саме апеляційна скарга, була подана 26.03.2026 року. Скаржник зазначає, що після прийняття Полтавським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення від 27.02.2026 року, юридичною службою Військової частини НОМЕР_1 , без зволікань було подано відповідний рапорт для замовлення в Державному казначействі України коштів на оплату судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі. Скаржник звертає увагу на те, що у первісно поданій Військовою частиною НОМЕР_1 апеляційній скарзі, апелянт прохав суд, в порядку ст. 133 КАС України у зв`язку з затримкою бюджетного фінансування, відстрочити Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухваленні апеляційним судом судового рішення у даній справі, але у задоволенні даного клопотання, Другий апеляційний адміністративний суд відмовив апелянту. Скаржник вказує на те, що після надходження бюджетного фінансування Військовою частиною НОМЕР_1 було проведено оплата судового збору в розмірі передбаченому ЗУ «Про судовий збір», враховуючи значне затримання бюджетного фінансування.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали електронної справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульоване статтею 121 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (Постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою, виконавши процесуальний обов`язок щодо сплати судового збору в строк, встановлений законодавством. Апелянтом не зазначено поважні причини пропуску строку, які б унеможливлювали звернутися до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Також скаржником не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 21.04.2026 року (з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги) по 20.06.2026 року (день повторної подачі апеляційної скарги).
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору за весь період часу з моменту подання апеляційної скарги вперше (26.03.2026 року) до моменту сплати відповідного судового збору за подання апеляційної скарги повторно (20.06.2026 року).
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування і адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Таким чином, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 04 червня 2026 року по справі №120/5289/25.
Із матеріалів справи вбачається, що інтервал між поверненням апеляційної скарги ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.04.2026 та повторним зверненням Військової частини НОМЕР_1 з апеляційною скаргою 20.06.2026 становить понад один місяць, що у обставинах цієї справи не може вважатися розумним строком повторного звернення з урахуванням характеру процесуальних дій, необхідних для усунення недоліків апеляційної скарги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 24 грудня 2025 року по справі №520/4396/25.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника.
Крім того, своєчасне звернення з апеляційною скаргою вперше не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. До того ж повернення апеляційної скарги не зупиняє та не перериває строк на апеляційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відтак, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Таким чином, оцінивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року по справі №440/17154/25, наведені Військовою частиною НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Макаренко Я.М.
Судді Перцова Т.С. Жигилій С.П.