УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
справа №380/6781/24
адміністративне провадження № К/990/29408/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Блажівської Н.Є., Білоуса О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/6781/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» до Львівської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дії протиправними та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 24.06.2026 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/6781/24.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, Державної казначейської служби України, у якій просило:
- визнати протиправними дії Львівської митниці під час здійснення митної формальності щодо правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення строків митного оформлення товару, встановлених статтею 255 Митного кодексу України;
- визнати незаконними дії Львівської митниці з проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу відносно Товару належного позивачу, задекларованого за митною декларацією № 23UA209170089889U0 у зв`язку з порушенням строку початку проведення такого огляду;
- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо взяття проб (зразків) товарів відносно Товару належного позивачу задекларованого за митною декларацією № 23UA209170089889U0;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» завдану протиправними діями Львівської митниці матеріальну шкоду у сумі 211300,00 гривень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» до Львівської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дії протиправними та стягнення коштів. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржником зазначено, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Товариством з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» вказано, що предметом спору є законність дій митного органу щодо застосування додаткових форм митного контролю, зокрема взяття проб (зразків) товару, проведення лабораторних досліджень та фактичного блокування митного оформлення імпортованого товару протягом майже двох місяців. Оскаржувані рішення судів фактично легалізують практику, за якої митний орган може без належного обґрунтування застосовувати процедуру відбору проб (зразків) товару, не повідомляючи належним чином декларанта про причини такого рішення та не надаючи йому можливості реалізувати права, гарантовані статтею 356 Митного кодексу України. По-друге, для скаржника ця справа має виняткове значення, оскільки стосується здійснення його основної господарської діяльності, пов`язаної з імпортом товарів на митну територію України. Висновки судів попередніх інстанцій створюють ризик систематичного застосування до скаржника аналогічних заходів митного контролю в майбутньому без належного судового захисту. По-третє, внаслідок дій митного органу товар перебував під митним контролем з 31.10.2023 по 21.12.2023, що спричинило для підприємства значні майнові втрати, витрати на простій транспортного засобу та зберігання товару, а також негативно вплинуло на виконання господарських зобов`язань перед контрагентами.
Верховний Суд зауважує, що допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України. Доводи скаржника мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Слід зазначити, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).
Відтак, скаржником не обґрунтовано наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/6781/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Н.Є. Блажівська О.В. Білоус