Номер провадження 2/754/11423/26
Справа № 754/11433/26
У Х В А Л А
Іменем України
29 червня 2026 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль
ОСОБА_3 - позивач
ОСОБА_1 - відповідач
ОСОБА_2 - представник позивача
ВСТАНОВИВ:
29.06.2026 головуючому канцелярією суду передано сформовану в системі «Електронний суд» справу за позовом з проханнями 1) Розірвати шлюб; 2) Стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей; 3) Стягнути з відповідача судові витрати.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 188 ЦПК України, 1. В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). 2. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Згідно ч. 4 і ч. 5 ст. 188 ЦПК України, 4. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. 5. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Позовні вимоги про розірвання шлюбу і позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей є різними і не пов`язаними між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами. Правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу і не залежить від правильності вирішення позовних вимог про стягнення аліментів і навпаки.
Крім того у справах про розірвання шлюбу передбачено надання строку для примирення, що не передбачено у справах про стягнення аліментів і що в свою чергу може призвести до безпідставного затягування розгляду справи в частині стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 188 ЦПК України, 6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Роз`єднання позовних вимог це право суду, а не обов`язок, а дотримання правил об`єднання позовних вимог це обов`язок позивача, а не право.
Крім того до позову додано докази і які докази стосуються яких саме позовних вимог має визначати саме позивач, а не суд, що позбавляє суд можливості самостійно роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати КГС від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 «41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії"). 42. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, 4. Крім цього, заява повертається у випадках, коли: 2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Позивач з власної ініціативи об`єднав позовні вимоги без дотримання правил об`єднання позовних вимог.
За таких обставин позов підлягає поверненню.
Повернення позовної заяви з причин не дотримання правил об`єднання позовних вимог не є перешкодою в доступі до правосуддя, а є спонуканням до добросовісного користування процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки з метою уникнення формалізму при застосуванні норм процесуального права та затягування розгляду справи, а тим більше в умовах війни і не позбавляє позивача права на звернення до суду з дотримання вимог ЦПК України.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У справі № 754/11433/26 позов позивача ( ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса за позовом: АДРЕСА_1 ) разом із доданими до нього документами повернути позивачу.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, 7. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів.
Згідно ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
СУДДЯ: