Справа № 462/5121/26
провадження 2-а/462/45/26
У Х В А Л А
30 червня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши заяву про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
до суду надійшов зазначений адміністративний позов. Ухвалою суду від 16 червня 2026 року, позовну заяву було залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позову, а саме зобов`язано позивача надати підтвердження поважності пропуску встановленого строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
До суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позову, яка мотивована тим, що адміністративне правопорушення, яке стало підставою для винесення зазначеної постанови, було зафіксовано 04 червня 2025 року щодо транспортного засобу МІTSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 . У день фіксації правопорушення на лобовому склі транспортного засобу було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. На підставі зазначеного повідомлення власник транспортного засобу - ОСОБА_2 , - сплатив накладений штраф у встановленому законом порядку. При цьому у повідомленні не було зазначено конкретну особу, яка безпосередньо вчинила адміністративне правопорушення, а також не містилося жодних відомостей про ОСОБА_1 як особу, яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. Оскільки штраф за оскаржуваною постановою був сплачений власником транспортного засобу, який фактично паркував автомобіль на момент вчинення правопорушення та визнав факт його вчинення, позивачка не могла знати та об`єктивно передбачити про існування постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної відносно неї. 20 червня 2025 року, інспектором з паркування було винесено окрему постанову серії ЛВ №00873049., якою до адміністративної відповідальності за той самий факт правопорушення притягнуто ОСОБА_1 . При цьому позивачка не була присутня під час винесення зазначеної постанови, копію постанови у день її складення не отримувала, будь-яких повідомлень про її винесення не одержувала та про факт притягнення її до адміністративної відповідальності обізнана не була. Крім того, оскаржувана постанова не була надіслана позивачці засобами поштового зв`язку за її зареєстрованим місцем проживання, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості своєчасно ознайомитися зі змістом постанови та оскаржити у встановлений законом строк. Про факт існування оскаржуваної постанови позивачці стало відомо лише під час звернення до сервісного центру МВС з метою обміну тимчасового посвідчення водія на постійне, де працівниками сервісного центру їй було повідомлено про наявність постанов про накладення адміністративних стягнень, винесених стосовно неї.
Дослідивши наявні в матеріалах справи дані, суд приходить до переконання про необхідність повернення заяви позивачу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, вказаною нормою закону безальтернативно визначено, що оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Як судом було встановлено, позивачка оскаржує постанову від 20 червня 2025 року, обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду тим, що їй не було відомо про факт її винесення, а дізналася вона про існування відповідного рішення лише 01 червня 2026 року. Водночас такі пояснення не можуть бути покладені в основу висновків суду, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Позивачкою не надано жодного документального чи іншого об`єктивного підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного отримання інформації про постанову або існування перешкод, що унеможливлювали її ознайомлення з нею.
Також судом враховується заява ОСОБА_2 від 29 березня 2026 року, яка міститься в матеріалах справи, відповідно до якої він визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності №00873049 від 04 червня 2025 року та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказаний документ свідчить про те, що інформація про притягнення до адміністративної відповідальності була відома ще до 29 березня 2026 року, що опосередковано підтверджує обізнаність позивачки про відповідні обставини, що й стало підставою для написання ОСОБА_2 , вказаної заяви. Таким чином, навіть за найбільш сприятливого для позивачки підходу, якщо обчислювати процесуальний строк саме з 29 березня 2026 року, подання позовної заяви 10 червня 2026 року відбулося з істотним пропуском встановленого законом строку, що не було належним чином обґрунтовано чи виправдано.
На твердження позивачки про те, що штраф за оскаржуваною постановою був сплачений особою, яка фактично паркувала автомобіль на момент вчинення адміністративного правопорушення та визнав факт його вчинення, - ОСОБА_2 , суд зазначає наступне. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував, що на момент фіксації адміністративного правопорушення транспортним засобом керував саме ОСОБА_2 . Сам по собі факт сплати адміністративного штрафу не є доказом перебування особи за кермом транспортного засобу або вчинення нею відповідного адміністративного правопорушення, оскільки чинне законодавство не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть здійснити оплату штрафу. Така сплата може бути здійснена будь-якою особою незалежно від того, чи є вона правопорушником, власником транспортного засобу або іншою заінтересованою особою. Відтак, подана до матеріалів справи квитанція про сплату штрафу не підтверджує ті обставини, що позивачка не знала про наявність накладеного на неї штрафу.
Окремо суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 від 29 березня 2026 року, адресовану начальнику Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, відповідно до якої він визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності № 00873049 від 04 червня 2025 року та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Разом із тим сама по собі наявність такої заяви не породжує автоматичних правових наслідків та не свідчить про заміну суб`єкта адміністративної відповідальності, оскільки остаточне вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності належить до компетенції уповноваженого органу, який за результатами розгляду відповідної заяви повинен прийняти процесуальне рішення. Однак, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що зазначена заява була розглянута уповноваженим органом та за її результатами ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності № 00873049 від 04 червня 2025 року.
Водночас саме зазначена заява ОСОБА_2 від 29 березня 2026 року додатково спростовує доводи позивачки щодо часу, коли їй стало відомо про існування оскаржуваної постанови. Подання такої заяви очевидно передбачало наявність інформації про відповідне повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, та обставини вчинення адміністративного правопорушення. За відсутності будь-яких пояснень щодо того, яким чином ОСОБА_2 отримав зазначену інформацію та за яких обставин звернувся із відповідною заявою, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про обізнаність позивачки про існування постанови щонайменше станом на 29 березня 2026 року.
За таких обставин доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для його поновлення.
Так, ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, повернути позивачу.
Керуючись ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - повернути позивачеві з усіма доданими документами.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом 15 днів з дня оголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.І. Ліуш