УХВАЛА
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 289/1926/14
провадження № 61-8409ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2014 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Потіївської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - два місяці з дня набрання рішенням суду чинності.
У вересні 2024 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2014 року - без змін.
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2014 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. Заявник не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2014 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Потіївської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков