ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"30" червня 2026 р. м. Київ
Справа № 911/1850/26
Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Плюс» про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Шириняна Гагіка Міграновича заборгованості у розмірі 8 637,69грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Площа Плюс» (далі - заявник, ТОВ «Площа Плюс») звернулося до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Шириняна Гагіка Міграновича (далі - боржник, ФОП Ширинян Г.М.) 8 637,69грн основного боргу з орендної плати за період з червня по вересень 2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 23.05.2024 №64/05-24 суборенди нежитлового приміщення в частині оплати орендної плати у встановлений договором строк.
Дослідивши подану заяву, суд встановив, що її розгляд не належить до компетенції Господарського суду Київської області з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
В силу ч.1 ст.149 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Так, згідно ч.1 ст.27 ГПК України, яка є загальною, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Однак, ст.30 ГПК України встановлює виключну підсудність деяких категорій справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом; виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності; правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19).
Так, згідно ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; у таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч.3 ст.30 ГПК України.
У постанові від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 (п.28) Верховний Суд вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до п.2.1 договору від 23.05.2024 №64/05-24, на який заявник посилається як на підставу виникнення у боржника обов`язку сплачувати орендну плату, об`єктом оренди є нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 20,8м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, 24.
Отже, заява про видачу судового наказу у відповідності до вимог ч.3 ст.30 ГПК, ч.1 ст.149 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням нерухомого майна - об`єкта оренди, а саме Господарським судом м. Києва.
Згідно п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 149, 152, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Плюс» про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Шириняна Гагіка Міграновича заборгованості у розмірі 8 637,69грн до Господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова