ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
22 червня 2026 року справа № 380/7067/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Волявська В.С.,
за участю сторін:
представника позивача Шегинського Р.А.,
представника відповідача Стецюренка І.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні, у м.Львові, за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» (місцезнаходження: вул. Шевченка, 313, м.Львів, 79069; код ЄДРПОУ 37443639) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA209[телефон приховано] від 19 лютого 2026 року; податкове повідомлення-рішення №UA209[телефон приховано] від 19 лютого 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 28 листопада 2025 року по 08 січня 2026 року Львівською митницею було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2025 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено Акт №28/26/7.4-19/37443739 від 22 січня 2026 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Тетафарм» (ЄДРПОУ 37443639) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2020 по 31.10.2025».
Під час перевірки відповідачем начебто встановлено порушення позивачем чинного митного та податкового законодавства в частині не включення до митної вартості транспортних витрат, що були понесені позивачем під час перевезення товару, безпідставного та необґрунтованого застосування позивачем при митному оформленні пільгових ставок податку на додану вартість під час митного очищення товару та порушення правил інтерпретації класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що призвело до несплати податків та митних платежів у повному обсязі.
На підставі вказаного вище Акту перевірки 19 лютого 2026 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №UA209[телефон приховано], згідно якого збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в сумі 3 688 642,26 (три мільйони шістсот вісімдесят вісім гривень шістсот сорок дві гривні 26 копійок) гривень, в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями + 2 951 021,39 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 737 620,87 гривень. Крім цього, 19 лютого 2026 року відповідачем прийнято також податкове повідомлення-рішення №UA209[телефон приховано], згідно якого збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів…; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну …) в сумі 609 869,54 (шістсот дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 54 копійки) гривень, в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями + 487 895,63 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 121 973,91 гривень.
Не погоджуючись із згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст.238 КАС України, мотивуючи тим, що ТзОВ «ТЕТАФАРМ» виконано вимоги п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та самостійно сплачено суму податкового зобов`язання в розмірі 2951021,39 грн, 487495,63 грн та 400,00 грн, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, отже визнано визначену суму і правопорушення, а тому подальше оскарження даного податкового повідомлення - рішення є неможливим в силу зазначеної норми закону.
Представник відповідача в підготовчому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження в справі, посилаючись на те, що законодавцем надано право вибору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивач не скористався, сплативши суму нарахованого податкового зобов`язання, а тому подальше оскарження цих сум не передбачено в силу вимог п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання, вважає, не можливим обмеження права на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення незалежно від сплати визначених ним податкових зобов`язань та статті 55 Конституції України.
При постановленні ухвали суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Як встановлено судом, предметом оскарження в даній справі є:
- податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2026 №UA209[телефон приховано], згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в сумі 3 688 642,26 (три мільйони шістсот вісімдесят вісім гривень шістсот сорок дві гривні 26 копійок) гривень, в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями + 2 951 021,39 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 737 620,87 гривень;
- податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2026 року №UA209[телефон приховано] згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів…; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну …) в сумі 609 869,54 (шістсот дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 54 копійки) гривень, в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями + 487 895,63 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 121 973,91 гривень.
Відповідно до пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, встановлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.
Сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.
Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом.
Судом встановлено, що ТзОВ «ТЕТАФАРМ» скористалося нормою пп. 69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та самостійно сплатило суму податкового зобов`язання, нараховану згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 лютого 2026 №UA209[телефон приховано] та №UA209[телефон приховано]. Зокрема, 25.03.2026 позивачем було сплачено 2951021,39 грн і 487495,63 грн та 27.03.2026 ще 400,00 грн, що підтверджується скріншотом з програми ЄАІС та не заперечується самим позивачем.
Отже, сплачуючи самостійно суму нарахованого податкового зобов`язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач фактично визнав визначену суму і правопорушення та самостійно відмовився від права на оскарження спірної суми заборгованості, скориставшись натомість правом на звільненням від сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), нарахованих на суму такого податкового зобов`язання та нарахування пені, що прямо передбачено пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Доводи позивача про те, що сплата податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, не позбавляє платника податків права звернутися до суду за оскарженням цього рішення суд, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, суд оцінює критично, оскільки такі сформовані за результатами аналізу статті 56 ПК України і у випадку сплати всіх сум, визначених оскаржуваним рішенням, тобто як основного зобов`язання, так і штрафних санкцій.
Водночас положення п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, які надають право платнику податку можливість скасування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), нарахованих на суму такого податкового зобов`язання та не нарахування пені у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, були прийняті саме для податкових зобов`язань, нарахованих за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, і мета прийняття таких положень пов`язана з наданням платнику податку вибору щодо визнання суми нарахованого податкового зобов`язання і його сплати, отримавши право на скасування нарахованих штрафних санкцій, або невизнання такого шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення.
Суд зауважує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення стали узгодженим в момент їхньої сплати платником податку на підставі п.п.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за вибором самого позивача. Водночас позивач не був позбавлений можливості оскаржити податкові повідомлення-рішення у випадку незгоди з їхнім прийняттям без сплати визначеного податкового зобов`язання і у випадку їхнього оскарження, такі б не набули статусу узгоджених.
У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
Абзацом 3 пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України чітко та імперативно встановлено, що сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.
Таким чином, оскільки позивачем самостійно сплачено визначене оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкове зобов`язання, а податковим органом внаслідок такої сплати скасовано на підставі пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нараховані позивачу штрафні санкції, суд приходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду у судовому порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладені обставини та з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно, суд роз`яснює позивачеві про те, що з огляду на викладені обставини дана справа не підлягає розгляду у судовому порядку взагалі.
Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
Задовольнити клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТАФАРМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.06.2026.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна