МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
30 червня 2026 р. справа № 400/5531/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 02.06.2022 року по 04.06.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначені розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 02.06.2022 року по 04.06.2023 року, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених мені у період з 02.06.2022 року по 04.06.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.06.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтовано тим, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (постанова Верховного суду від 19.01.2023 р. справа № 460/17052/21). Зазначене підтверджується як п. 4 Постанови № 704 (де встановлений розмір окладів та все необхідне), так і за фактом того, що відповідна Постанова КМУ набрала чинності 01.03.2018 р. та була опублікована у газеті «Урядовий кур`єр» № 181 ще 27.09.2017 р.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує наступне.
Частиною 1, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції до 19.07.2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 р.
Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 р.
Разом з тим, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 р. № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат визнано неконституційною, у зв`язку з чим зазначені приписи втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Отже, на час вирішення питання про наявність чи відсутність строку звернення до суду з позовними вимогами у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), у тому числі індексації, діє правовий режим, за якого: до правовідносин, що виникли та припинилися до 19.07.2022 р., застосовується редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовами про стягнення належної працівникові заробітної плати; обмеження тримісячним строком для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, запроваджене Законом № 2352-ІХ, в частині таких вимог визнане неконституційним і не підлягає застосуванню.
За таких обставин, посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду як на підставу для залишення позовної заяви без розгляду, є безпідставними.
Оскільки у даному випадку відсутній сам факт пропуску строку звернення до суду, питання поновлення такого строку за правилами статті 123 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись ст.ст. 19, 122, 240, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Мороз