МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
30 червня 2026 р. справа № 400/5486/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 30 січня 2020 року до 19 травня 2023 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2023 роки станом на 01 січня 2020 р., 1 січня 2021 р., 1 січня 2022 р. та 1 січня 2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України» на 2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України» на 2023 рік з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.06.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що згідно з матеріалами позову, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та була звільнена зі служби (виключена зі списків особового складу частини) 24.01.2025 р. Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 14.05.2026 р., тобто через 1 рік і майже 4 місяці після звільнення. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ), яка за правовою позицією Верховного Суду має перевагу перед нормами КАС України у спорах про оплату праці, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу відповідача 24.01.2025 р. з нею було проведено повний розрахунок, про що свідчить наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 24 від 24.01.2025 р., з яким позивач була ознайомлена під підпис, та отримала грошовий атестат. Таким чином, позивач ще в січні 2025 року достеменно знала про точні розміри виплаченого їй грошового забезпечення при звільненні.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує наступне.
Частиною 1, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції до 19.07.2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 р.
Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 р.
Разом з тим, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 р. № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат визнано неконституційною, у зв`язку з чим зазначені приписи втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Отже, на час вирішення питання про наявність чи відсутність строку звернення до суду з позовними вимогами у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), у тому числі індексації, діє правовий режим, за якого:
- до правовідносин, що виникли та припинилися до 19.07.2022 р., застосовується редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовами про стягнення належної працівникові заробітної плати;
- обмеження тримісячним строком для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, запроваджене Законом № 2352-ІХ, в частині таких вимог визнане неконституційним і не підлягає застосуванню.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач при зверненні до суду заявила клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення позивачки з позовною заявою до адміністративного суду та поновив його, відкрив провадження в адміністративній справі.
Нових підстав пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які вже оцінювались судом, відповідач не навів.
Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 19, 122, 240, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Мороз