"30" червня 2026 р. Справа № 363/3995/25
УХВАЛА
Іменем України
30 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рудюка О.Д,
за участі секретаря Воронюк А.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
встановив:
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області знаходиться вищевказана цивільна справа.
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`ю без реєстрації шлюбу з 2016 року до моменту набуття ОСОБА_3 статусу зниклого безвісти.
Дану заяву мотивує тим, що вона та ОСОБА_3 з 2016 року, почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та прожили разом фактично до зникнення безвісти останнього.
Згідно заяви заявниця зазначає, що вона та ОСОБА_3 мали всі стосунки, притаманні подружжю, проживали за однією адресою, мали права і обов`язки, характерні подружжю, мали спільний бюджет, спільний побут, спільно відпочивали, вели спільне господарство.
Заявниця зазначає, що 10.02.2025 року, на поштову адресу заявниці надійшло сповіщення сім`ї № 439 від ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 1/2/1172 від 10.02.2025 року, де було зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 зі скорботою сповіщає про те, що ЧОЛОВІК ОСОБА_1 , стрілець 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , вірний військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, зник безвісти 06.02.2025 року, в районі населеного пункту Дачне, Покровського району, Донецької області.
В подальшому після отримання сповіщення сім`ї № 439, заявниця звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про отримання вичерпного переліку документів відповідно до яких ОСОБА_1 зможе отримувати частку грошового забезпечення. У результаті звернення, на поштову адресу заявниці надійшов повний пакет документів, які, до моменту звернення ОСОБА_1 від 17.03.2025 року, знаходились в особистій справі зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3
14.02.2025 року, ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області з заявою про те, що цивільний чоловік заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , відповідно до сповіщення № 439 виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти під час виконання службових обов`язків в районі населеного пункту Дачне, Покровського району, Донецької області. На підставі даного звернення, 14.02.2025 року Вишгородським РУП ГУНП в Київській області було зареєстровано кримінальне провадження за № 12025111150000123 від 17.02.2025 року
Заявниця зазначає, що в особистій справі зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 відсутні відомості про особисте розпорядження стосовно того кому і в якій кількості виплачувати грошове забезпечення у випадку зникнення безвісти, а тому право на отримання грошового забезпечення, яке зберігається за кожним військовослужбовцем, має дружина, законні представники неповнолітніх дітей, діти з числа осіб з інвалідностю з дитинства та батьки військовослужбовця. Оскільки, ОСОБА_1 , є цивільною дружиною зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , з чим згоден ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже в Сповіщенні сім`ї № 439 зниклий безвісти ОСОБА_3 був іменований як чоловік ОСОБА_1 , було прийнято рішення звернутись до командира військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , належних цивільному чоловіку ОСОБА_3 , військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , котрий зник безвісти 06.02.2025 року. За результатами розгляду звернення, військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 26.03.2025 року за № 1596, де зазначено, що ОСОБА_1 не входить до категорії осіб зазначених в аб. 4 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому заява про виплату грошового забезпечення, належного ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає. За результатами розгляду відмови військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати грошового забезпечення, належного громадянину ОСОБА_3 , з огляду на невідповідність громадянки ОСОБА_1 критеріям членів сім`ї військовослужбовця за відсутності державної реєстрації шлюбу згідно з чинним законодавством, констатовано наявність правової невизначеності стосовно статусу сімейних відносин між громадянкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 . З метою належного підтвердження факту спільного проживання громадянки ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до моменту набуття останнім статусу зниклого безвісти, а також забезпечення можливості реалізації права громадянки ОСОБА_1 на отримання відповідних виплат, вбачається необхідність встановлення зазначеного юридичного факту в судовому порядку.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просить задовольнити та встановити факт, про який просить заявниця.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, подавши до суду лист щодо здійснення розгляду справи без участі представник, за наявними матеріалами справи.
Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, надавши до суду письмові пояснення по справі, де просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, але представник у судове засідання не з`явився.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що вона є матерію ОСОБА_3 та заперечує щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`ю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .
Заслухавши думку заявниці та заінтересованої особи, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).
Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.
Так, факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 22.09.2022 року в справі № 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
Установлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці ОСОБА_1 з військовослужбовцем ОСОБА_3 , який пропав безвісти, наявність у останніх взаємних прав та обов`язків один відносно одного, матиме наслідком виникнення прав у заявниці на соціальне забезпечення сімей військовослужбовців, передбачених Законом.
Заінтересовані особи, зокрема, Міністерство оборони України заперечує такий факт та зазначає, що права, передбачені для заявниці вже мають місце в реалізації, що фактично унеможливлює розгляд заяви у порядку окремого провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 року в справі № 759/1894/23.
Крім того, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Судом враховується, що встановлення вказаного факту безпосередньо впливає на права та обов`язки заявниці ОСОБА_1 .
За частинами 2, 4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі ( ч. 1 ст. 14 СК України).
Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (ч. 1 ст. 15 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Частиною 1 статті 5 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.
Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме) особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
З матеріалів заяви вбачається, що подібна реалізація прав, в об`ємі визначеному законодавцем вже є реалізованою для ОСОБА_1 , як для особи з якою проживав військовослужбовець сім`єю без реєстрації шлюбу. Даний факт проявляється в тому, що заявниці було надіслано сповіщення про зникнення безвісти її цивільного чоловіка ОСОБА_3 ; за заявою заявниці було порушено кримінальне провадження про зникнення безвісти ОСОБА_3 за особливих обставин.
Жодних інших доказів про відмову у реалізації прав або їх невизнанні, органами державної влади, які наділені повноваженнями реалізовувати норми ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; постанови Кабінету Міністрів від 28 травня 1993 р. № 379 Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та інше.
Також суд звертає увагу, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули(померли) чи пропали безвісти підчас проходження військової служби» передбачено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули(померли) чи пропали безвісти підчас проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям, указаних військовослужбовців.
Пунктом 6 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця. а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти абр повнолітні діти-особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Члени сім`ї та батьки загиблого військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утримання - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон), до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належить зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Аналогічна норма передбачена пунктом 3 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740.
Поряд з цим суд звертає увагу, що поняття «цивільна дружина» або «цивільний шлюб» відсутнє в законодавстві України. Сімейний кодекс оперує терміном «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу». Таке співжиття за замовчуванням не створює прав та обов`язків подружжя, а майнові чи спадкові права потребують доведення в судовому порядку.
Проте в суспільстві використовується на означення відносин між чоловіком та жінкою, що проживають однією сім`єю, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою. Для таких осіб чинний Сімейний кодекс також передбачив настання взаємних прав та обов`язків, що виникають із факту їхнього спільного проживання, спільного побуту. На сьогоднішній день законодавством майже зрівняно у майнових правах та обов`язках осіб, що перебувають у шлюбі, та таких, що проживають разом, не зареєструвавши свої відносини.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено також, що громадяни, громадські об`єднання, юридичні особи приватного права можуть за їх згодою залучатися Національною поліцією України до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; громадяни, громадські об`єднання, юридичні особи приватного права з власної ініціативи, за погодженням з Національною поліцією України, мають право брати участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, надавати допомогу і сприяння органам Національної поліції України у розшуку таких осіб у формах, не заборонених законодавством; Громадяни, громадські об`єднання, юридичні особи приватного права, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім даних, які отримано в результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.
У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
У постанові Верховного Суду від 04.01.2023 року у справі № 198/99/15-ц зазначено, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У постанові від 22.03.2023 року у справі № 290/289/22-ц Верховний Суд зазначив, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду та в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства. Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.10.2020 року у справі № 755/2276/17.
Висновок суду про наявність спору обґрунтовується тим, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі, яка розглядається, заінтересована особа ОСОБА_2 , мати загиблого ОСОБА_3 , заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Незалежно від мотивів звернення ОСОБА_1 із заявою до суду, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю спрямоване на набуття заявницею певного правового статусу, який оспорюється іншими особами, а відтак, між сторонами існує спір про право.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що по справі виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, а тому заява ОСОБА_1 має бути залишена без розгляду.
У постанові від 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15-ц Великої Палати Верховного Суду встановлено, що вимоги про встановлення факту проживання однієї сім`ї без реєстрації шлюбу можуть бути вирішені в порядку окремого судового неповноважного цивільного судочинства, що передбачено частиною IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи в окремому провадженні діє спір про право, яке вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву в порядку без розгляду і роз`яснює зацікавленим особам, які мають право подати позов на загальних підставах.
Суд вважає за необхідне, роз`яснити заявниці, що вона має право на відповідний позов в порядку загального позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду
Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 , що вона має право на відповідний позов в порядку загального позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.Д. Рудюк