Справа № 560/11794/26
УХВАЛА
30 червня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 29.06.2026 звернувся до суду з позовом до Центрально-Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу.
Одночасно з позовною заявою 29.06.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Салюка П.І.
Суддею Салюком П.І. подано заяву про самовідвід, мотивовану тим, що між ним та позивачем ОСОБА_1 наявні тісні дружні стосунки, які можуть викликати у сторін та стороннього спостерігача сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду цієї справи.
Щодо цієї заяви, суд зазначає таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ця норма узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Згідно з суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Приписами Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Європейський суд з прав людини зазначав, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Наявність дружніх стосунків між суддею та позивачем може впливати на зовнішнє сприйняття об`єктивності судового розгляду, а тому з метою забезпечення довіри до суду, дотримання принципів справедливого судочинства та виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості складу суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви судді Салюка П.І. про самовідвід.
За таких обставин заява судді Салюка П.І. про самовідвід підлягає задоволенню, а матеріали адміністративної справи - передачі для визначення іншого судді в порядку автоматизованого розподілу.
Керуючись статтями 39, 40, 41, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
заяву про самовідвід судді Салюка Петра Івановича задоволити.
Передати справу №560/11794/26 для здійснення автоматизованого розподілу справи у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя П.І. Салюк