КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/502/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Київ
Справа № 357/11924/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства,
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про встановлення батьківства.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних стосунках зі ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син - ОСОБА_8 та при реєстрації народження дитини запис про батька був здійснений зі слів позивача, тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Саме тому у свідоцтві про народження дитини, прізвище батька вказано як « ОСОБА_9 », а ім`я та по-батькові « ОСОБА_10 ». З народження дитини, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спільно виховували та утримували сина. ОСОБА_7 турбувався про дитину, проводив з ним вільний час, під час несення військової служби також підтримував спілкування з дитиною та цікавився його життям, однак за життя подати заяву до органу реєстрації актів цивільного стану про визнання себе його батьком він не встиг. Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України та оголошення воєнного стану ОСОБА_7 був мобілізований до лав Збройних Сил України. 04 вересня 2023 року позивач отримала від ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_7 , 1985 р.н., загинув в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини. Необхідність встановлення факту батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 пов`язана перш за все з морально-етичними переконаннями, оскільки для дитини важливо, щоб її батьком була конкретно визначена особа. Також зазначений факт має для сім`ї позивача юридичне значення, оскільки впливає на право сина щодо отримання частини одноразової грошової виплати після смерті батька. Однак, підтвердити такий факт з урахуванням викладених обставин в позасудовому порядку позивач не може. Крім того, батьки ОСОБА_7 , які є відповідачами по справі, не визнають факту споріднення їхнього сина із сином позивача. Враховуючи викладене, просила встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Біла Церква Київської області.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року позов задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця міста Біла Церква Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200 грн, всього 21 736 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200 грн., всього 21 736 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що суд порушив норми процесуального права та розглянув справу без висновку молекулярно-генетичної експертизи, оскільки ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення експертизи, що вплинуло на принцип рівності сторін та змагальності та позбавило його можливості реалізувати своє право на участь у процесуальних діях, що є порушенням ст. 7 ЦПК України. Крім того, суд не призначив додаткової або повторної експертизи, що суперечить обов`язку суду забезпечити повний та об`єктивний розгляд справи, передбачений ст. 12 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказував, що предметом розгляду у цій справі є не встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_7 як однієї сім`ї, а підтвердження факту батьківства ОСОБА_7 щодо сина позивача, таким чином, доведення факту спільного проживання не є предметом доказування у цій справі. Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги, що відповідачі не заперечували проти призначення та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. У відзиві на позовну заяву від 22 листопада 2023 року зазначено, що відповідачі пропонували провести експертизу без участі батька загиблого - ОСОБА_2 , який є одним із відповідачів у справі. Натомість вони намагалися замінити батька на брата загиблого - ОСОБА_13 , при цьому жодної інформації про те, чи є вони кровними братами, надано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
31 березня 2026 року до суду надійшов висновок експерта від 24 березня 2026 року №СЕ-19/111-26/2590-БД за результатами молекулярно-генетичної експертизи у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17 червня 2026 року .
09 травня 2026 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 сформував та надіслав через систему «Електронний суд» заяву про відмову від апеляційної скарги, зареєстровано судом 10 травня 2026 року.
В судовому засіданні 17 червня 2026 року позивач ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги.
Скаржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відмову від апеляційної скарги за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, апеляційне провадження - закриттю.
Права особи, яка подала апеляційну скаргу, визначені статтею 364 ЦПК України, яка надає їй право на доповнення, зміну апеляційної скарги або її відкликання чи відмову від неї.
Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
Зі змісту клопотання та матеріалів справи вбачається, що клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відмову від апеляційної скарги не суперечить вимогам закону, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, обставини, які перешкоджали б прийняттю відмови від апеляційної скарги та закриттю провадження у справі, відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне клопотання представника відповідачів задовольнити, прийняти відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року та закрити апеляційне провадження.
Керуючись ст. ст. 362, 364 ЦПК України, суд
ухвалив :
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , про відмову від апеляційної скарги - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року у справі № 357/11924/23.
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 30 червня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.