У Х В А Л А
про відкриття апеляційного провадження
Справа № 240/17450/26
Головуючий суддя І інстанції - Липа В.А.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
30 червня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
16.06.2026 на виконання вимог ухвал Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 про залишення апеляційної скарги без руху та від 11.06.2026 про продовження строку на усунення недоліків, до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в прохальній частині якої заявник просить суд:
1. Прийняти дану заяву про усунення недоліків до розгляду та долучити до матеріалів справи копію довідки про проходження військової служби за формою 5 від 11.03.2026 № 2486/4237, виданої в/ч НОМЕР_2 .
2. Врахувати розширену правову позицію скаржника щодо допущених судом порушень при постановленні ухвали від 11.06.2026 (порушення права на доступ до суду, неврахування воєнного стану, ігнорування принципу in dubio pro libertate та практики ЄСПЛ).
3. Урахувати унікальний правовий статус скаржника як діючого військовослужбовця Збройних Сил України, який виконує державний обов`язок за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану.
4. На підставі пунктів 2 та 3 частини 1, а також частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» повністю звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 240/17450/26.
5. Визнати причини залишення апеляційної скарги без руху усунутими, а недоліки - повністю подоланими, та відкрити апеляційне провадження у справі № 240/17450/26.
В обґрунтування однієї з підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору, якщо позивачами є військовослужбовці. На підтвердження статусу діючого військовослужбовця апелянтом надано довідку військової частини НОМЕР_2 №2486/4237, згідно змісту якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
Також, апелянт вказує, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», окремою підставою для звільнення від сплати збору є захист трудових та соціальних прав особи. В межах даної справи предметом спору є стягнення невиплаченого при звільненні з в/ч НОМЕР_1 грошового забезпечення (посадового окладу та надбавки за 20 років вислуги років) на загальну суму 1 133 090,05 грн. Таким чином, скаржник вважає, що даний публічно-правовий спір безпосередньо охоплюється поняттям захисту трудових і соціальних прав, оскільки в даному випадку сплата судового збору за оскарження ухвали суду першої інстанції в межах спору щодо стягнення грошового забезпечення, ставить позивача у нерівні, дискримінаційні умови та є проявом надмірного судового формалізму.
Надаючи оцінку доводам, викладеним в клопотання щодо звільнення заявника від сплати судового збору з вказаних вище обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 та 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, в свою чергу підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі №460/3138/19 та інших констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що саме особа, яка звертається з відповідним клопотанням, має надати належні докази, які дають суду можливість оцінити її майновий стан та вирішити питання щодо звільнення, зменшення розміру, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
В ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026, якою апелянту продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги, судом з огляду на доводи ОСОБА_1 про скрутне матеріальне становище судом було зазначено про те, що для можливості звільнення від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Однак, досліджуючи зміст та долучені докази до заяви про усунення недоліків від 16.06.2026 заявником не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження, як зазначає сам апелянт, скрутного матеріального становища.
Надаючи оцінку доводам заявника щодо його статусу військовослужбовця та врахування предмету спору, колегія суддів зазначає, що належність позивача до категорії військовослужбовців або те, що предметом спору є захист його трудових прав, не зумовлює автоматичного звільнення від сплати судового збору.
В контексті вказаних підстав для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд повинен оцінити майновий стан особи та наявність обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору.
Щодо наданої заявником довідки від 11.03.2026 № 2486/4237, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає, що вказаний документ підтверджує факт проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, однак не містить відомостей щодо його доходів, які дозволяли б суду оцінити його майновий стан для цілей застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального стану та інших обставин, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, підстави для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
З огляду на викладене, заявлене ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" задоволенню не підлягає.
Водночас, судом встановлено, що звертаючись до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , позивач просив:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 01.10.2025 без урахування стажу служби в органах поліції та із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762,00 грн.
-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести уточнення вислуги років та зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років, період служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, а також пільгову вислугу років (з розрахунку 1 місяць за 3 місяці) за період безпосередньої участі у бойових діях згідно з Довідкою № 50/ убд від 13.01.2026.
-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум) за період з 26.02.2022 по 01.10.2025, виходячи з: посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти; надбавки за вислугу років у розмірі 45% (з 26.02.2022) та 50% (з 10.04.2024); усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір яких визначається від встановлених оновлених розмірів посадового окладу, окладу за званням та надбавки за вислугу років.
-зобов`язати відповідача видати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 10.04.2024 та оновлений грошовий атестат із зазначенням повної календарної та пільгової вислуги років.
-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних (згідно зі ст. 625 ЦК України), а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно із Законом № 2050-ІІІ.
-стягнути з військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.10.2025 по день фактичного розрахунку (відповідно до ст. 117 КЗпП України).
Тобто, однією з вимог, заявлених в межах спірних правовідносин є питання правомірності застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу 26.02.2022 по 01.10.2025 грошового забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Також у постанові від 10.02.2022 у справі №420/13606/21 Верховний Суд, дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, та охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" (подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №560/11102/23).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за вимогу щодо визнання протиправними дій та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В свою чергу, підставою для прийняття Житомирським окружним адміністративним судом ухвали від 14.05.2026 про повернення позовної заяви зазначено те, що позивач в даному адміністративному позові об`єднав непов`язані між собою підставою виникнення позовні вимоги, фактично пред`явивши окремі адміністративні позови задля вирішення різних, непов`язаних між собою, спорів.
Колегія суддів вважає, що на стадії відкриття апеляційного провадження, враховуючи те, що одна із заявлених позовних вимог стосується перерахунку та виплати грошового забезпечення, на яку поширюється пільга, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а предметом апеляційного перегляду є законність ухвали про повернення позовної заяви, вимога про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в даному випадку становила б непропорційне обмеження права особи на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". Також, Суд у справі Bellet v. Fгаnсе зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві".
Отже, право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
За таких обставин, з метою доступу до правосуддя, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в межах правовідносин щодо оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2026.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам статті 296 КАС України, суд вважає, що вказана апеляційна скарга подана з додержанням вищезазначених вимог, та відсутні перешкоди для постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При підготовці справи до апеляційного розгляду судом з`ясований склад учасників судового процесу, обставини, на які посилаються учасники справи, вирішені інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи, передбачені ст. 306 КАС України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вказані положення процесуального закону, справу належить розглядати у порядку письмового провадження.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 296, 300, 306, 311 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в межах оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
3. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
4. Підготовку справи до апеляційного розгляду закінчити.
5. Призначити справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду (м.Вінниця, вул.Соборна/Оводова, 48/34).
6. Надіслати учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
7. Запропонувати учасникам справи протягом 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.