УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
справа №380/25505/25
адміністративне провадження № К/990/29168/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 380/25505/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошового забезпечення при звільненні, а саме: грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та проведення розрахунків із застосуванням зниженого прожиткового мінімуму;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію за 42 календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023,2024 роки (відповідно до Наказу № 188 від 02 липня 2024 року); матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період служби (з 04 березня 2022 року по 02 липня 2024 року), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн, на 01 січня 2024 року - 3028 грн), з урахуванням виплати всіх похідних надбавок, доплат та премій;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні, провівши її розрахунок виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (3028 грн);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за весь час затримки виплати належних сум по день фактичного розрахунку.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 04 березня 2022 року по 31 липня 2022 року грошового забезпечення, премії, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 04 березня 2022 року по 31 липня 2022 року, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2022 року по 02 липня 2024 року грошового забезпечення, премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 та 2024 роки, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 02 липня 2024 року, грошового забезпечення, премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 та 2024 роки, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано обмеженим фінансуванням.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 травня 2026 року залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Восьмий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 30 травня 2026 року.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене судове рішення скасувати.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додав документ про сплату судового збору, що відповідно до вимог процесуального закону обґрунтовано стало підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника щодо наявності підстав для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, оскільки не створюють умов для застосування положень Закону України «Про судовий збір».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений строк недоліки апеляційної скарги не усунуті, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, заяви (клопотання) до суду не подані.
У зв`язку з цим апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року на підставі положень статей 169, 298 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 296, 298 КАС України, та відповідає встановленим у справі обставинам. Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що невиконання скаржником обов`язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, у тому числі неподання документа про сплату судового збору та відсутність будь-яких клопотань про продовження строку чи вказівки на поважні причини такого невиконання, є процесуальною підставою для повернення апеляційної скарги. Таке процесуальне рішення узгоджується з принципом диспозитивності адміністративного судочинства та обов`язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
За усталеною позицією Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (постанови від 01 серпня 2019 року у справі № 1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі № 640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі № 420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 300/8677/21).
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі "Меньшакова проти України").
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк, у зв`язку з чим вимоги зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції у визначений строк виконані не були, а будь-яких доказів поважності причин невиконання таких вимог або клопотань про продовження строку до суду не подано.
Отже, Суд вважає, що, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 380/25505/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
О. Р. Радишевська