Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/3099/2026 Справа № 641/3935/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2026 року
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Боговського Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Мараховської С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 березня 2021 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 634.
Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
До суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Овсяника С.А. про направлення матеріалів даної цивільної справи до Верховного Суду для визначення підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 29 ЦПК України.
Обґрунтовуючи своє клопотання, представник відповідача посилається на те, що при зверненні до суду із даним позовом представник позивача керувався положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України, місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_1 . Однак позивач умисно приховав від суду суттєві обставини, що безпосередньо визначають підсудність цієї справи, а саме: обидві сторони покинули територію України після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та фактично проживають за межами України - у Нідерландах (Королівство Нідерландів), де вони постійно та безперервно проживають з квітня 2022 року по теперішній час, що підтверджується копією закордонного паспорта позивача, копією закордонного паспорта відповідача. Спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також народилась у Королівстві Нідерланди в місті Хардервайк. Факт проживання сторін поза межами України також підтверджується договором оренди житла від 27.03.2024 року.
Представник відповідача вказує, що незважаючи на наявність у сторін зареєстрованого місця проживання на території України, на час звернення до суду та розгляду справи вони фактично проживають за межами України, позивач, подаючи позовну заяву, умисно не повідомив суд про фактичне місце проживання обох сторін за межами України, що є прямим порушенням частини першої статті 44 ЦПК України. Такі дії позивача вводять суд в оману щодо правил підсудності з метою штучного закріплення справи за обраним судом. З огляду на те, що сторони у справі фактично проживають за межами України, спір підлягає розгляду з дотриманням спеціальних правил визначення підсудності, передбачених статтею 29 ЦПК України. У даному випадку провадження у справі відкрито місцевим судом на підставі зареєстрованого місця проживання сторін в Україні, однак із порушенням вимог статті 29 ЦПК України, оскільки обидві сторони фактично проживають за межами України. Отже, справа не підлягає самостійному визначенню підсудності місцевим судом - виключну компетенцію для її визначення має суддя Верховного Суду. Зазначена позиція також підтверджується практикою Верховного Суду у справі № 990SCCV/80/25 (провадження № 61-199вп26) ухвала від 08 червня 2026 року, у справі № 359/823/26 (провадження № 61-181вп26) ухвала від 18 травня 2026 року.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сушко С.В. у судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що сторони у справі мають зареєстроване місце проживання на території України, на теперішній час мають тимчасовий захист в Королівстві Нідерланди, однак тимчасове перебування громадян України за межами України не є підставою для визначення підсудності судових справ за їх участю Верховним Судом, про що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх судових рішеннях (ухвала від 08.05.2026 у справі № 761/10739/26, ухвала від 05.04.2024 у справі № 638/16989/23).
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи клопотання представника відповідача, оглянувши матеріали справи, доходить наступного.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За правилами альтернативної підсудності, встановленими ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Частиною 1 ст. 29 ЦПК України визначено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
За змістом указаної норми права Верховний Суд має повноваження на визначення підсудності конкретної справи за участю сторін, які проживають за межами України. Необхідною умовою визначення підсудності справи є пред`явлення позову із зазначенням місця проживання сторін та доказів того, що обидві сторони проживають за межами України.
Виходячи із тлумачення ст. 29 ЦПК України та враховуючи роз`яснення, викладені у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, Верховний Суд визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні.
При цьому, тимчасове перебування громадян України за межами України не є підставою для визначення підсудності судових справ за їх участю Верховним Судом.
Як вбачається із позовної заяви, сторони у справі є громадянами України, мають на території України зареєстроване місце проживання, а саме позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; при відкритті провадження суд не мав достовірної інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за межами держави Україна.
Належних докази, які б свідчили про те, що сторони постійно проживають за межами України (тимчасової реєстрації, набуття соціального статусу тощо) у справі відсутні, посилання представника відповідача на той факт, що сторони у справі отримали тимчасовий захист відповідно до Директиви про тимчасовий захист підтверджує лише право громадян України на тимчасове їх перебування в іншій країні.
За таких обставин, підстави для визначення підсудності даної справи Верховним Судом відсутні.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 29, 258-260 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Овсяника С.А. про направлення матеріалів даної цивільної справи до Верховного Суду для визначення підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 29 ЦПК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - Д. Є. Боговський