Справа № 286/1949/26
Провадження № 2-а/286/26/26
У Х В А Л А
01.07.2026 м. Овруч
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026.
Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом долучення квитанції про сплату судового збору та надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
25.06.2026 від позивача через «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків, уточнююча позовна заява з долученням квитанції про сплату судового збору.
В уточнюючій позовній заяві позивач просить визнати пропущення строку для звернення з позовом поважним та його поновити, мотивуючи тим, що спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно нього було винесено відповідачем 29 січня 2026 року.
2 лютого 2026 року Овруцьким районним судом Житомирської області зареєстровано справу №286/363/26 за його позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22.04.2026 у справі №286/363/26 постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, визнано протиправною та скасовано її, провадження у справі закрито.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22.04.2026 по справі №286/363/26 скасовано. Роз`яснено про можливість звернення до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції.
Пред`явити до суду позов раніше не представлялось можливим, оскільки за умов триваючого не прийняття рішення в іншій справі не створювало правових підстав для його подання і об`єктивно унеможливлювало його подання.
Наразі його пред`явлення здійснюється за межами строків його подання не із суб`єктивних, а об`єктивних причин, що не залежали від його волі.
За наведених обставин, строк звернення з даним позовом, вважає пропущеним з поважних причин та таким, що підлягає поновленню.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду із вище вказаним позовом, суд виходить з наступного.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, суддя зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
Посилання позивача в обґрунтування пропуску строку звернення до суду з даним позовом на тривалість розгляду судами першої та апеляційної інстанції попереднього позову, поданого з аналогічних підстав, не може прийматись судом до уваги як поважна причина пропуску відповідного процесуального строку з огляду на те, що оскаржувана постанова містить зазначення посади особи, що розглядає справу, а саме поліцейський управління патрульної поліції в м. Києві, а тому по суті помилка у визначенні відповідача, яка не була усунута під час судового розгляду, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Такий строк не ототожнюється із позовною давністю та не переривається шляхом звернення до суду із позовом. Крім того, наведена обставина навпаки підтверджує той факт, що позивач скористався своїм правом на оскарження відповідного рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні відповідної заяви слід відмовити.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (прецедентні рішення у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року), право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог ч.2 ст. 123 КАС України.
Згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду.
На ухвалу суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А. Л. Гришковець