УХВАЛА
01 липня 2026 року
м. Київ
справа № 953/1103/20
провадження № 61-6587св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув заяву судді Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича про самовідвід та
ВСТАНОВИВ:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів у розмірі 209 000,00 доларів США.
У травні 2020 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, у розмірі
2 651 630,00 грн, як особі, яка була введена в оману, та 152 000,00 доларів США, одержаних за недійсним правочином.
Київський районний суд м. Харкова рішенням від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.
02 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у цій справі, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні його позову і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову, рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 залишити без змін.
Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справиіз суду першої інстанції.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2026 року відвів суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакару Н. Ю. від участі в розгляді справи № 953/1103/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Справу № 953/1103/20 передав на автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Синельников Є. В.
01 липня 2026 року суддя Синельников Є. В. заявив самовідвід від розгляду справи, який мотивовано тим, що він у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., від 11 грудня 2019 року у справі № 640/20492/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., про визнання договорів недійсними висловлював свою думку під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
На переконання судді Синельникова Є. В., встановлені у справі
№ 640/20492/16-ц обставини можуть впливати на результат розгляду цієї справи.
Перевіривши наведені суддею Синельниковим Є. В. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснує про їх задоволення з огляду на таке.
Частиною першою статті 39 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Згідно з частиною четвертою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участь в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення у справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення у справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення у справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення у справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення у справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення у справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).
За пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.
За частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Суддя Синельников Є. В.брав участь у вирішенні справи № 640/20492/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., про визнання договорів недійсними.
За результатом розгляду справи № 640/20492/16-ц (провадження № 61-35700св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. постановою від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченко Г. М. задовольнив.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року скасував.
Заочне рішенням Київського районного суду м. Харкова 06 грудня 2017 року яким: визнано недійсним договір позики від 26 грудня 2008 року, укладений між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано недійсною додаткову угоду від 13 лютого 2009 року до договору позики від 26 грудня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано недійсним додатковий договір
від 14 січня 2010 року до договору позики від 26 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір іпотеки від 26 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано недійсною додаткову угоду від 13 лютого 2009 року до договору іпотеки від 26 грудня
2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - залишив усилі.
Враховуючи те, що суддя Синельникова Є. В. вже висловлював правову позицію у справі № 640/20492/16-ц (провадження № 61-35700св18) щодо спірних правовідносин, з метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості суду, підтримки довіри суспільства до об`єктивності суду, забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, взявши до уваги, що суддів Верховного Суду Осіяна О. М. та Сакару Н. Ю. ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року вже відведено від участі в розгляді справи № 953/1103/20, колегія суддіввиснує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Синельникова Є. В.про самовідвід.
Керуючись статтями 33, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Заяву судді Верховного Суду Синельникова Є. В. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Синельникова Є. В. від участі в розгляді справи № 953/1103/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Справу № 953/1103/20 передати на автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
І. Ю. Гулейков
Є. В. Синельников