ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
24 червня 2026 р. Справа №160/16072/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.02.2026 за №432 Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 , винесеного 03.02.2026 за №432, про результати проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , до завершення розгляду справи та набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою суду від 12.06.2026 у задоволенні заяви відмовлено.
Засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони стягувати з грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові стягнення, передбачені приписами наказу командира військової частини НОМЕР_1 винесеного 03.02.2026 за №432 Про результати службового розслідування, щодо ОСОБА_3 , до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 судом по суті спору та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, з посиланням на частини 1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач не погоджується з матеріалами та висновками проведеного відносно нього службового розслідування і оспорюваним наказом, посилається на істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому вважає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача по справі до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При розгляді заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Забезпечення позову не може бути абстрактним, а повинно бути конкретизованим, з дотриманням підстав згідно ст.150 КАС України та враховуючи визначені ст.151 КАС України види забезпечення позову.
При цьому, п.10 ч.3 ст.151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Визначений у заяві спосіб забезпечення позову безпосередньо стосується оспорюваного наказу №432 командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 та у разі його задоволення зупинить дію зазначеного наказу, що суперечить приписам п.10 ч.3 ст.151 КАС України.
З наданих позивачем та його представником додатків до позовної заяви вбачається, що за змістом витягу із наказу №432 командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 року «Про результати проведення службового розслідування», зокрема наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. За вчинення дій, які призвели до незаконного отримання державних коштів у вигляді додаткової грошової допомоги та нанесення державі матеріальної шкоди (з врахуванням податків) у розмірі 1 515 662,36 (один мільйон п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гриві 36 копійок), в умовах воєнного стану, умисне порушення вимог, передбачених абзацами 1,2 статті 17, статті 65 Конституції України; абзацами 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацом 1 статті 49, статті 1021, статті 1022 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягти штаб-сержанта ОСОБА_3 до повної матеріальної відповідальності.
3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
3.1. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», стягнути з штаб-сержанта ОСОБА_3 суму переплати з урахуванням податків в розмірі 1 515 662,36 (один мільйон п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гриві 36 копійок).
3.2. Суму у розмірі 1 515 662,36 (один мільйон п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гриві 36 копійок) занести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань та облікувати за штаб-сержантом ОСОБА_3 .
3.3. Вивести з окремого депонованого рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України грошові кошти розмірі 28 241,85 гривень (двадцять вісім тисяч двісті сорок одна гривня 85 копійок) нараховані як додаткова винагорода, та перерахувати в дохід держави, так як це є поверненням помилково зарахованого грошового забезпечення у 2024 - 2025 роках.
3.4. Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», матеріали службового розслідування надіслати за новим місцем служби штаб-сержанта ОСОБА_3 - до військової частини НОМЕР_3 .
4. Заступнику командира батальйону безпілотних систем з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 :
4.1. Матеріали службового розслідування направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
4.2. Матеріали службового розслідування направити до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області з метою долучення до матеріалів кримінального провадження №42025052210001594.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
6. Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 :
6.1. Довести наказ до особового складу в частині, що його стосується.
6.2. Довести наказ до командування військової частини НОМЕР_3 .
До заяви про забезпечення позову доказів не надано.
Суд звертає увагу на те, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Отже, обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, потребують доведенню та підтвердженню, що неможливе без розгляду спору по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу та його представнику до електронного кабінету.
Відповідно до ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська