МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
01 липня 2026 р. № 400/7934/26
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
про заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 01 липня 2026 року звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовій частині НОМЕР_1 , шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії щодо переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , 20.04.1989 р. для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, зокрема шляхом відрядження, залучення до бойових чергувань, участі у бойових діях, до набрання законної сили рішенням суду у справі, оскільки невжиття подібних заходів утруднить забезпечення чи взагалі зробить неможливим подальше виконання рішення суду.
Свою заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 15.06.2026 його було протиправно мобілізовано та відправлено проходити військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Протиправність дій відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , полягала в тому, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та йому надано відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. При цьому, строк дії наданої заявнику відстрочки на момент винесення оскаржуваного наказу про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період (15.06.2026) не завершився, відстрочка не анульована, не скасована, і була дійсною, отже законних підстав для направлення заявника на проходження ВЛК та подальший призов на військову службу під час мобілізації, не було, а відтак вказані дії військовослужбовців були вочевидь протиправними тощо. На думку позивача, види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами. Також, невжиття таких заходів може спричинити для заявника негативні, невідворотні наслідки в разі його переведення подальшого проходження служби, оскільки військовослужбовці загалом перебувають у стані підвищеної небезпеки, а участь в активних бойових діях безперервно наражає останніх на серйозні ризики, пов`язані із втратою життя/здоров`я тощо. Більш того, на утриманні заявника й досі перебуває дитина з інвалідністю, яка відноситься до вкрай вразливих верств населення, отже потребує до себе підвищеної уваги з боку батьків. Що ж стосується військової частини НОМЕР_1 , як співвідповідача, то розуміючи для себе, що по факту була мобілізована особа, яка жодним чином не могла бути мобілізованою в силу Закону, то керівництву останньої нічого не заважає перевести заявника до іншої військової частини, щоб не нести солідарну відповідальність за протиправні та незаконні дії військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 останніх тощо. Ще слід стверджувати, що виконання рішення суду, яке хоча і є окремою стадією адміністративного процесу, проте вона тісно пов`язана із попередніми стадіями і беззаперечно знаходиться з ними в органічному взаємозв`язку. За такого стосується розгляду конкретної справи і тому після прийняття рішення у такій справі настає черга судово-виконавчої справи, а якщо не застосувати заходи забезпечення позову у спосіб, що зазначає сторона заявника, то гіпотетичне рішення суду про задоволення позовних вимог (визнання незаконності призову) не буде виконано, саме у зв`язку із ймовірним переміщенням ОСОБА_1 , наприклад до зони активний бойових дій, де ризик загибелі останнього значно збільшується, враховуючи інтенсивність обстрілів з боку ворога тощо.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Крім того, відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У цьому випадку, позивач фактично просить суд зупинити дію всіх наказів, які видані чи можуть бути видані командуванням військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану відносно позивача. Тобто, такий спосіб забезпечення позову прямо заборонений п.10 ч.3 ст.151 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії щодо переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, зокрема шляхом відрядження, залучення до бойових чергувань, участі у бойових діях, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя В.В. Біоносенко