ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
30 червня 2026 року м. Полтава Справа № 440/8565/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про про припинення дії ліцензії,
В С Т А Н О В И В:
29 червня 2026 року зареєстровано заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У поданій заяві представник позивача просить забезпечити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 23.06.2026 року № 2821 до набрання рішенням суду законної сили.
В обгрунтування заяви зазначив, що 15.04.2022 ФОП ОСОБА_1 отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 16140314202200003. З доданого витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснює ліцензійний вид діяльності (роздрібну торгівлю пальним) за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.06.2026 № 2821 припинено дію ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 16140314202200003. Про наявність вказаного рішення ФОП ОСОБА_1 стало відомо з особистого кабінету платника податків 25.06.2026 року.
ФОП ОСОБА_1 має намір оскаржити вказане рішення до Полтавського окружного адміністративного суду і на даний час здійснюється підготовка позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 23.06.2026 року № 2821, та зобов`язання вчинити дії. Позовна заява буде подана до суду протягом десяти днів.
У зв`язку з вказаним, ФОП ОСОБА_1 вважає за необхідне з метою належного захисту та відновлення своїх порушених прав просити суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.06.2026 № 2821 про припинення дії ліцензії невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ускладнить та унеможливить поновлення оспорюваних прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 , оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до неможливості реалізації та зберігання пального, що знаходилось на АЗС на момент припинення дії ліцензії, реєстрації акцизних накладних та до повного припинення господарської діяльності позивача зі звільненням працівників, а також унеможливить виконання господарських зобов`язань перед контрагентами згідно укладених договорів та призведе до нарахування штрафних санкцій і компенсаційних нарахувань за невиконання зобов`язань.
Просить врахувати, що єдиним місцем здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі пальним є АЗС за адресою АДРЕСА_1 . Жодних ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі пальним за іншими адресами ФОП ОСОБА_1 не має, а тому наразі у зв`язку з припиненням дії ліцензії - господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 фактично зупинена. Окрім того, з доданої копії відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2026 рік вбачається наявність у ФОП ОСОБА_1 п`ятьох працевлаштованих працівників. Оскільки жодних інших місць реалізації пального ФОП ОСОБА_1 не має - трудові обов`язки всіх працівників пов`язані з функціонуванням вищевказаної АЗС, по якій припинено дію ліцензії ФОП ОСОБА_1 , а тому враховуючи неможливість здійснення господарської діяльності на АЗС, ФОП ОСОБА_1 втрачає джерело отримання доходів та, відповідно, не матиме можливості виплачувати заробітну плату та сплачувати належні податки/збори, що тягне за собою необхідність припинення трудових обов`язків. Зважаючи на наведені обставини в разі прийняття рішення в результаті сулового оскарження на користь ФОП ОСОБА_1 , відновити її порушені права буде неможливо через припинення господарської діяльності. Більш того, вказані обставини безсумнівно призведуть до розриву відповідних господарських договорів (копії укладених договорів на поставку пального додаються) через неможливість виконання ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань та неможливість реєстрації акцизних накладних. Окрім того, вказана АЗС є єдиною працюючою АЗС на території Нової Галещини, а тому зупинення дії ліцензії призведе до позбавлення місцевого населення можливості здійснити заправлення транспортного засобу, що в умовах воєнного стану завдає невиправданих збитків ФОП ОСОБА_1 , відповідному бюджету та місцевому населенню.
В разі задоволення позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.06.2026 № 2821, ліцензія буде вважатись діючою з дати її припинення. Однак, без вжиття заходів забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 буде вимушена припинити здійснення господарської діяльності, оскільки, враховуючи відсутність доходу через припинення дії ліцензії, за період тривалого судового розгляду до ФОП ОСОБА_1 контролюючими органами буде застосовано значні суми штрафів, в тому числі за нереєстрацію акцизних накладних, наявність залишків пального на АЗС, несплату податків та зборів тощо. Такі дії призведуть до формування значного боргу ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом.
За цих обставин вважаємо, що у зв`язку з припиненням ліцензії ФОП ОСОБА_1 на роздрібний продаж пального - настануть очевидні негативні економічні наслідки, що зумовить покладення на платника податку додаткового податкового навантаження без здійснення господарської діяльності, а до бюджету не будуть надходити податки, у зв`язку із зупиненням господарської діяльності заявниці. Також у ФОП ОСОБА_1 виникне технічна відсутність реєстрації акцизних накладних. Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значних економічних збитків, розірвання договірних відносин з контрагентами й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності з огляду на відновлення статусу ФОП ОСОБА_1 як продавця пального.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 за результатами судового оскарження рішення про припинення дії ліцензії.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зареєстрованою в канцелярії суду 29.06.2026, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною четвертою статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Разом із тим, як зауважено Верховним Судом в межах постанови від 29.08.2023 у справі №160/9765/22, "під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки".
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника, вказує про "об`єктивну ймовірність заподіяння шкоди правам та інтересам ФОП ОСОБА_1 ", водночас, розкриваючи зміст негативних наслідків для заявника внаслідок прийняття розпорядження ГУ ДПС в Полтавській області за №23.06.2026 №2821, перелічено "втрату доходів", "неможливість виплатити заробітну плату працівникам", "введення простою", "негативні наслідки у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким ФОП ОСОБА_1 повинна здійснити оплату за вже отриманий товар, проте який за таких обставин не може бути реалізований", а також "утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду".
Як викладено у пункті 40 частини першої статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (надалі по тексту також - Закон №3817-ІХ), ліцензія - це право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
Згідно частини шостої статті 41 Закону №3817-ІХ, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 46 Закону №3817-ІХ, дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності перелічені у частині 2 статті 46 коментованого Закону.
Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина десята статті 46 Закону №3817-ІХ).
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (частина п`ята статті 46 Закону №3817-ІХ).
Надаючи оцінку доводам представника заявника, варто зазначити, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 21.12.2022 у справі №160/11995/22, від 31.01.2023 у справі №140/8709/21, від 22.03.2023 у справі №380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Разом із тим, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
У спірному випадку до заяви про забезпечення позову представником заявника на засвідчення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній адміністративній справі та/або ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів суб`єкта господарювання, не долучено документального засвідчення існування, станом на дату звернення до суду із коментованою заявою про забезпечення позову обставин, окреслених як "негативні наслідки", зокрема "втрату доходів", "неможливість виплатити заробітну плату працівникам", "введення простою", "негативні наслідки у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким ФОП ОСОБА_1 повинна здійснити оплату за вже отриманий товар, проте який за таких обставин не може бути реалізований", а також "утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду".
Дійсно, як слідує з аналізу вищенаведених приписів законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини щодо анулювання (припинення) ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, таке, фактично, позбавляє суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Втім, представником заявника не наведено жодних істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ФОП ОСОБА_1 до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, слід зауважити, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідність прийнятого рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, постанові Верховного суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Запропоновані представником заявника доводи не свідчать про очевидну протиправність дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ФОП ОСОБА_1 , за захистом яких остання звернулася.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною другої статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина п`ятої статті 154 КАС України).
В зв`язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного ФОП ОСОБА_1 заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись частиною другою статті 150, частиною п`ятою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про про припинення дії ліцензії.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Удовіченко