Справа №638/8405/26
Провадження №2-о/639/149/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
02 липня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглядаючи матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з посиланням на ст.293 ЦПК України із заявою в порядку окремого провадження, зазначивши відповідачами та третіми особами, а фактично заінтересованими особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, і просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує з 07.09.2023 року неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 без письмової згоди мати - ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини передано за підсудністю до Новобаварського районного суду м. Харкова.
Відповідно до супровідного листа Шевченківського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року матеріали цивільної справи направлені на адресу Новобаварського районного суду м. Харкова та отримані останнім - 29.06.2026 року.
Відтак, для розгляду даної заяви автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Новобаварськогорайонного суду м. Харкова - Баркову Н.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за вищевказаною заявою, враховуючи наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 року у справі №200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 без участі матері необхідне заявникові для забезпечення можливості його захисту прав та інтересів та дитини.
Разом з тим, у поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, оскільки вказані обставини безпосередньо пов`язані з проживанням дитини з одним з батьків. Таке питання може бути спірним і повинно вирішуватись між батьками відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням думки дитини.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього, проте може вплинути на права дитини, яка має власну думку та має бути почута при визначенні місця її проживання батьками.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав. Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.
Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними. Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Таким чином, відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за неповнолітньою дитиною є рівним для обох з них.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Отже, захист порушених прав у зв`язку з тим, що один із батьків не приймає участі у вихованні дітей, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом. Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком малолітньої дитини без участі матері не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України. Зокрема, вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує та утримує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження відповідних дій чи рішень, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.
Стосовно вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком без згоди матері взагалі стосується адміністративної процедури, порушення якої за певних передбачених законом умов підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити із роз`ясненням заявнику його право вирішити питання щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків шляхом подачі позову на загальних підставах.
У зв`язку з викладеним суд вважає недоцільним залишення заяви без руху через неправильні назви учасників справи.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4, 19, 133, 186, 260, 261, 272, 315, 393, 353 ЦПК України, ст. 141 СК України,Законом України «Про охорону дитинства»,суд, -
УХВАЛИВ:
У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 02.07.2026 року.
Суддя Н.В. Баркова