Справа № 285/1920/26
провадження № 2-ві/285/1/26
У Х В А Л А
Іменем України
01 липня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суду Житомирської області у складі
головуючого судді Сусловця М.Г.,
за участю секретаря судового засідання Сарницької Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Михайловської А.В. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Житомирської міської ради, як служба у справах дітей, орган опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області, як служба у справах дітей, виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування та виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про усунення перешкод у спілкуванні з братом та встановлення порядку спілкування з ним,
УСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_1 заявила відвід судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Михайловської А.В. у вищевказаному провадженні, яка обґрунтована тим, що суддя Михайловська А.В. не дотримується норм процесуального Закону, процесуальні порушення свідчать про не дотриманню нею в справі №285/1920/26 принципу об`єктивності Бангалорських принципів поведінки судді, який, з поміж іншого, повинен проявлятися у всіх процесуальних діях, що супроводжують прийняття рішення, а також сприяння якнайшвидшому розгляду справи, порушує принцип рівності Бангалорських принципів поведінки судді та ст.6 ЦПК України.
Розглянувши подану заяву, приходжу до наступного висновку.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Підстави для відводу судді чітко визначені положенням ст. 36 ЦПК України, яка визначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Отже, з огляду на нормативний зміст ст. 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений з підстав, перелічених у цій статті. Оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
У цьому світлі Верховний Суд у своїх рішеннях звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Суд зазначає, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення суддею, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Одночасно Верховний Суд у своїх рішеннях підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до Кодексу суддівської етики (затверджено рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1) у ст. 15 зазначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Суд зазначає, що зазначена в заяві обставини не може слугувати підставою для відводу судді як такого, що викликає сумнів у його об`єктивності та неупередженості, оскільки є лише суб`єктивним припущенням заявника.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не є підставою для його відводу, неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 03.07.2019 у справі № 826/14033/17, від 15.04.2024 у справі № 902/975/21, від 06.03.2024 у справі № 907/860/17, а також у практиці Великої Палати Верховного Суду (ухвали від 10.05.2018 у справі № 800/592/17 та від 01.10.2018 у справі № 9901/673/18).
Заявник не подала жодних доказів для обґрунтування сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Михайловської А.В., а обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну її зацікавленість у наслідках розгляду цієї справи і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Михайловської А.В., не виявлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність переконливих доказів, що у цій справі достатньо ознак, які б давали підстави вважати, що суддя Михайловська А.В. може проявити особисту упередженість або допустити порушення норм чинного законодавства та Кодексу суддівської етики.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 80, 81, 392 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Михайловської А.В. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Житомирської міської ради, як служба у справах дітей, орган опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області, як служба у справах дітей, виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування та виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про усунення перешкод у спілкуванні з братом та встановлення порядку спілкування з ним.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя