Справа № 127/21793/26
Провадження № 2/127/5994/26
У Х В А Л А
30 червня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії оператора системи розподілу з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії оператора системи розподілу з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ.
Вивчивши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.
Так, за загальними правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (частина перша статті 30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило указаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зроблено висновок, що: «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном».
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зроблено висновок, що: «словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18, зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Надання послуг з утримання майна нерозривно пов`язане з об`єктом нерухомого майна, зокрема, вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є позивач».
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , предметом позову є визнання недійсним та скасування рішення комісії СО «Вінницькі східні ЕМ Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» з розгляду Акта про порушення ПРРЕЕ №08963 від 23.02.2026, оформлене Протоколом засідання комісії №67 від 25 березня 2026 року, про нарахування ОСОБА_1 вартості необлікованої електричної енергії в сумі 142125,22 грн. щодо житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Таким чином, у даному випадку існують спірні відносини, які виникли з приводу зобов`язань, що випливають з надання послуг по обслуговуванню нерухомого майна - будинку, а відтак, позов має пред`являтися за місцем знаходження цього майна (основної його частини), за правилами виключної підсудності.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Згідно з п. 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
Село Чортория до адміністративно-територіальної реформи було віднесено до Іллінецького району Вінницької області, а після її проведення до Гайсинського району Вінницької області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає передачі за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.
При цьому, суд звертає увагу, що в розумінні положень ст. 32 ЦПК України у даному випадку не вбачається спору про підсудність розгляду даної справи, адже незалежно від місцезнаходження відповідача відповідно до предмету спору дана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
Слід також враховувати те, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Керуючись ст. 30, 31, 187, 261, 353 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії оператора системи розподілу з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ передати за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області (вул. Європейська, 28, м. Іллінці, Вінницька область, 22700).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Роз`яснити учасникам справи, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: