Судові рішення

Ухвала № 137885145 у справі № 908/2947/24 від 01.07.2026

Ухвала від 01.07.2026 у господарській справі № 908/2947/24 (категорія «Енергоносіїв»). Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду, суддя Бенедисюк I.М.

Справа№ 908/2947/24
СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
СуддяБенедисюк I.М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЕнергоносіїв
Дата ухвалення01.07.2026
Надійшло до реєстру02.07.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/137885145

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

01 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/2947/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю.Л., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного

про стягнення 748 361,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (далі - скаржник) 13.06.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстровано судом 15.06.2026), в якій просить: рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 908/2947/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову; зупинити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 908/2947/24.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України унормовано, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, в сумі 748 361,80 грн (відшкодування збитків за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії). Отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Водночас у касаційній скарзі викладено обставини справи та доводи, які зводяться до висловлення незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів у справі, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, що по своїй суті є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним передбачуваним процесом.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

За змістом рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу.

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому у рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 908/2947/24, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання оскарженого рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку в цій справі не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 та Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 908/2947/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.07.2026 Ухвала № 138075314 Касаційний господарський суд Верховного Суду
17.06.2026 Судовий наказ № 137455929 Господарський суд Запорізької області
17.06.2026 Судовий наказ № 137455928 Господарський суд Запорізької області
10.06.2026 Постанова № 137297751 Центральний апеляційний господарський суд
28.05.2026 Ухвала № 136898427 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
10.03.2026 Ухвала № 134685241 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
05.11.2025 Ухвала № 131575244 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
20.10.2025 Ухвала № 131125201 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
05.06.2025 Ухвала № 127897091 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
30.05.2025 Ухвала № 127742119 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
19.05.2025 Ухвала № 127419009 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
12.05.2025 Ухвала № 127247277 без тексту Центральний апеляційний господарський суд
10.04.2025 Рішення № 126680789 без тексту Господарський суд Запорізької області
13.03.2025 Ухвала № 125872490 без тексту Господарський суд Запорізької області
27.02.2025 Ухвала № 125586406 без тексту Господарський суд Запорізької області
12.02.2025 Ухвала № 125157147 без тексту Господарський суд Запорізької області
29.01.2025 Ухвала № 124807473 без тексту Господарський суд Запорізької області
07.01.2025 Ухвала № 124302158 без тексту Господарський суд Запорізької області
12.12.2024 Ухвала № 123750773 без тексту Господарський суд Запорізької області
14.11.2024 Ухвала № 123010313 без тексту Господарський суд Запорізької області