ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 липня 2026 року Справа 160/18599/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та індексації пенсії позивача з 1 березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,14 відповідно до Постанови КМУ № 118 від 16.02.2022 р., та зобов`язати здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та індексації пенсії позивача з 1 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197 відповідно до Постанови КМУ № 168 від 24.02.2023 р. до бази, обчисленої із урахуванням індексації за попередній рік, та зобов`язати здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та індексації пенсії позивача з 1 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796 відповідно до Постанови КМУ № 185 від 23.02.2024 р. до бази, обчисленої із урахуванням індексацій за попередні роки, та зобов`язати здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та індексації пенсії позивача з 1 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 відповідно до Постанови КМУ від 21.02.2025 р. № 183. до бази, обчисленої із урахуванням індексацій за попередні роки, та зобов`язати здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та індексації пенсії позивача з 1 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,061 відповідно до Постанови КМУ від 25.02.2026 р. № 236 до бази, обчисленої із послідовним ланцюговим застосуванням усіх попередніх коефіцієнтів індексації до первісного показника 9 118,81 грн., та зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням офіційно затвердженого відповідачем у рішенні від 27.02.2026 р. коефіцієнту страхового стажу 0,46083 та підвищення за пізніший вихід на пенсію у розмірі 25% відповідно до ст. 29 Закону України № 1058-IV, із виплатою недоотриманих сум та подальшим щомісячним нарахуванням у належному розмірі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Перевіривши позовну заяву, судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернувшись до суду з цим позовом 30.06.2026 року позивач заявив вимоги про індексацію та перерахунок пенсії з 01 березня 2022 року.
При цьому, до позову долучено заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якої зазначено наступне: оскільки порушення має триваючий характер та відтворюється під час кожної наступної виплати пенсії, право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права не може вважатися втраченим лише з підстав спливу часу від першого випадку неналежного нарахування пенсії, у зв`язку з чим, кожна наступна виплата пенсії у заниженому розмірі є самостійним продовженням триваючого порушення прав позивача; про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 21.04.2026 року № 47562-31039/3-01/8-0400/26; позивач є особою похилого віку, яка протягом спірного періоду мала серйозні ускладнення стану здоров`я, на підтвердження чого до позову надано медичні документи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація за спірний період позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Звернувшись до суду з цим позовом 30.06.2026 року, позивач заявив позовні вимоги з 01.03.2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 27 січня 2025 року в справі № 620/7211/24.
При цьому, суд зазначає, отримання листа від 21.04.2026 року №47562-31039/3-01/8-0400/26, у відповідь на запит позивача, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, з огляду на що, не є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 року по справі №420/19263/24.
Щодо посилань позивача на стан здоров`я, суд зазначає, що долучені до позову медичні документи щодо перебування на лікуванні у 2023 та 2025 роках, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, з позовними вимогами щодо перерахунку пенсії з 01.03.2022 року.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про визнання підстав, вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду із даним позовом неповажними, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв