СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
01 липня 2026 року Справа № 480/5005/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністраціяї Державної прикордонної служби України, в просить:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідок про розмір його грошового забезпечения станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026 у відповідності до вимог статей 43 1 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, а також процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначити із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, для проведения перерахунку основного розміру його пенсії з 01.07.2025 та з 01.02.2026.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи та заявлене клопотання представника відповідача, суд дійшов до висновку про безпідставність клопотання представника відповідача, а також про необхідність зупинення провадження у цій справі, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до приписів пункту 3 частини першої, пункту 5 частини другої, частини четвертої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України):
1) суд зупиняє провадження у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;
2) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, допускається лише до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, допускається лише в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29540/24 вже набрало законної сили (залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025), а в касаційній інстанції цю справу розглядає суд у складі колегії, а не палати суддів, то клопотання представника апелянта є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26, в провадженні якої вирішується спір щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням при його обчисленні в якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року» за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, в т.ч. «станом на 01.01.2024». Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в цій частині, вказали, що розмір посадового окладу та інших складових грошового забезпечення відповідач правомірно розраховував виходячи із іншої розрахункової величини сталої суми 1762 грн., що визначена на підставі приписів пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, котра була чинною в період з 20.05.2023 до 18.06.2025. Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у низці його постанов (зокрема, від 30.06.2025 у справі №280/8605/24), суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до частини 2 статті 265 КАС України пункт 4 Постанови №704 в редакції Постанови № 481 залишався чинним до 18.06.2025, коли постановою Шостого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Не погодившись із рішеннями судів в частині відмови у задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, військовослужбовець оскаржив їх до Верховного Суду, а основні аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанції до спірних правовідносин не застосовано пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, чинній до 29.01.2020, а також судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 в справі № 520/5814/24. Покликаючись на те, що Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними, у відповідності до принципу ab initio - визнання акта недійсним, незаконним або нікчемним з моменту його прийняття, а не з моменту скасування) (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19), скаржник наполягав на тому, що, оскільки, пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши розрахунковою величиною фіксований розмір - 1762,00 грн, суперечив нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, то він не підлягав застосуванню з моменту набрання ним чинності, а саме з 20.05.2023, адже порушував права та законні інтереси позивача на перерахунок грошового забезпечення із застосуванням при розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня саме поточного календарного року.
Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів установила, що Верховний Суд уже розглядав справи в подібних правовідносинах, де вирішував спірне питання щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, що зводяться до такого: із дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Зважаючи не те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв протягом спірного періоду відповідно до чинного нормативно-правового акта, дійшов висновку про відсутність підстав вважати його дії протиправними. На час розгляду справи у Верховному Суді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, який на підставі частини другої статті 265 КАС України втратив чинність із моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. З урахуванням цієї обставини Верховний Суд у постанові від 08.09.2025 у справі № 200/4426/23, зважаючи на предмет позову у вказаній справі з подібними правовідносинами, дійшов висновку, що подальше скасування судом пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час редакції Постанови № 704 (за період з 20.05.2023 по 17.06.2025).
Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 22.05.2026 дійшла висновку, що на момент постановлення нею ухвали від 22.05.2026 у Верховному Суді склалася ситуація, коли судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав по різному застосовують положення статей 7 та 265 КАС України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду (в контексті оцінки обставин справи №240/401/26 щодо можливості застосування пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №481 до правовідносин з обчислення грошового забезпечення військовослужбовців за період з 20.05.2023 по 18.05.2025, в межах якого Постанова №481 була чинною). З огляду на це очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовної практики з означеного питання, тому справа №240/401/26 передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Суд враховує, що спірні правовідносини у справі № 240/401/26 та у цій справі є схожими, оскільки вирішення спору фактично зводиться до застосування ст.ст. 7, 265 КАС України та обрання редакції пункту 4 Постанови №704, що регулює спірні правовідносини щодо порядку обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців за період з 19.05.2023 по 18.06.2025, а саме:
(1) первісна редакція, що діяла станом на 01.01.2018 (визначала розрахункову величину "прожитковий мінімум станом на 01 січня відповідного року"), або
(2) редакція зі змінами, що внесені Постановою №481 (визначала розрахункову величину як сталу суму 1762 грн.).
Суд зазначає, що станом на дату постановлення цієї ухвали єдиний підхід зі спірного питання в межах різних палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутній; це перешкоджає виконанню вимоги юридичної визначеності як важливого елемента верховенства права при вирішенні адміністративними судами масових спорів щодо перерахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців за згаданий період, а також похідних за своїм змістом спорів колишніх військовослужбовців щодо видачі їм довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024, на 01.01.2025 для перерахунку розміру їх пенсії тощо.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративної справи №240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції повинен усунути різні підходи його палат до правозастосування та сформувати єдиний підхід до застосування ст.ст. 7, 265 КАС України та, як наслідок, щодо обрання тієї редакції пункту 4 Постанови №704, котра застосовується з метою визначення розрахункової величини для цілей обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб за період з 19.05.2023 до 18.06.2025, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі - до набрання рішенням об`єднаної палати законної сили по справі №240/401/26, а не до рішення по справі №320/29450/24, як заявлено представником відповідача у клопотанні.
Вказані висновки суду щодо необхідності зупинення провадження у даній справі узгоджуються із правовою позицією, викладеною в ухвалах Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 520/30657/25, від 16.06.2026 №520/31747/25, від 17.06.2026 №520/1528/26 та інших.
Керуючись ст. ст. 236, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Зупинити провадження в адміністративній справі №480/5005/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у адміністративній справі №240/401/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.М. Гелета