ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань прийняття звіту про виконання рішення суду
Справа № 500/6755/25
01 липня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб при ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб при ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд вирішив:
"Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 10 листопада 2025 року №38 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп. сплаченого судового збору."
Вказане рішення суду набрало законної сили 08 травня 2026 року.
29.05.2026 до суду через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №500/6755/25 шляхом зобов`язання відповідача у встановлений законом строк подати звіт про виконання зазначеного судового рішення.
Ухвалою суду від 08 червня 2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено, зобов`язано Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб при ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання даної ухвали суду подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 07 квітня 2026 року у справі №500/6755/25.
17.06.2026 до суду надійшов звіт про виконання судового рішення, у якому представник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомляє, що Комісією з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянуто заяву та підтвердні документи ОСОБА_1
22.06.2026 представником позивача адвокатом Сабатюк Н.П. подано до суду заперечення на звіт про виконання судового рішення, у яких зазначає, що при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу, причина відмови у наданні такої відстрочки є ідентичною тій, що була зазначена у повідомленні №1/1841 від 13.11.2025, яке у було предметом оскарження у даній справі. Однак, як зазначає представник, судом у рішенні встановлено, що наданий позивачем висновок від 06/08/2025 №888/8 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, складений ЛКК №1 КНП Медико-санітарної допомоги Тернопільської міської ради Амбулаторії загальної практики та сімейної медицини №11 відносно матері позивача ОСОБА_2 за формою №080-2/о відповідає вимогам Додатку №5 до Порядку №560.
З урахуванням викладеного представник позивача просить суд відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/6755/25 від 07.04.2026 та накласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. (частина перша статті 382-3 КАС України)
За відсутності клопотань сторін про розгляд звіту у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд вважає за можливе вирішити питання про його прийняття у письмовому провадженні.
При цьому суд зазначає, що розгляд вказаного звіту здійснено з урахуванням періоду перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці.
Надаючи правову оцінку поданому ІНФОРМАЦІЯ_5 звіту про виконання рішення суду у справі №500/6755/25, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. (частина десята статті 382-3 КАС України)
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання боржника - суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту та прийняття рішення про його прийняття чи неприйняття, а в разі неподання такого звіту або відмови у його прийнятті - накладення штрафу та встановлення нового строку для подання звіту.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття поданого представником ІНФОРМАЦІЯ_4 звіту про виконання судового рішення від 07.04.2026, суд враховує наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №500/6755/25, яке набрало законної сили 08.05.2026, зобов`язано Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.
На підтвердження факту виконання вказаного судового рішення представником ІНФОРМАЦІЯ_4 надано до суду копію протоколу засідання Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період №20 від 10.06.2026, за змістом якого Комісією за результатом повторно розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову по мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23, оскільки «висновок не встановленого зразка щодо постійного догляду». (арк. справи 91-92)
Заперечуючи факт належного виконання рішення суду представник позивача зазначає, що судом у рішенні від 07.04.2026 визнано висновок ЛКК №1 КНП «Медико-санітарна допомога» Тернопільської міської ради Амбулаторії загальної практики та сімейної медицини №11 від 06.08.2025, складений за формою №080-2/о, належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність у матері позивача когнітивних порушень, внаслідок яких вона потребує постійного стороннього догляду та надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. При цьому представник позивача вважає, що причина відмови у наданні відстрочки, викладена у протоколі №20 від 10.06.2026, є ідентичною тій, що була викладена у рішенні, оформленому протоколом від 13.11.2025 №1/1841, яке і було предметом оскарження у справі №500/6755/25.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам представника позивача у контексті обставин цієї справи важливо зауважити, що судовий контроль за виконанням судового рішення є іншим (відмінним) видом провадження, аніж позовне. З-поміж іншого, це означає, що в рамках судового контролю за виконанням судового рішення підстави і предмет позову не змінюються. До того ж, ухвала суду, як результат розгляду звіту про виконання судового рішення (в рамках судового контролю), не може слугувати способом (формою) змінити (доповнити) мотиви і підстави уже ухваленого судового рішення (для виконання якого, власне, встановлено судовий контроль) та/або застосований у цьому судовому рішенні спосіб захисту порушеного права, інакше, аніж із застосуванням визначених для цього процесуальних механізмів.
З огляду на викладене суд зазначає, що у вирішенні питання про (не)затвердження звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення, а також щодо наявності підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, слід відштовхуватись від змісту судового рішення, за яким встановлено судовий контроль, зокрема зважати на зміст його резолютивної частини, у якій суд, власне, визначив спосіб захисту порушеного права.
З цих міркувань суд звертає увагу на те, що у рішенні від 07 квітня 2026 року у справі №500/6755/25 визначено, що належним способом захисту порушеного права, за захистом якого звернувся ОСОБА_1 , є: «зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду».
При цьому у мотивувальній частині вказаного рішення суд зазначив, що: «позивачем на розгляд Комісії надано висновок від 06.08.2025 №888/8 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, складений ЛКК №1 КНП Медико-санітарної допомоги Тернопільської міської ради Амбулаторії загальної практики та сімейної медицини №11 відносно ОСОБА_2 за формою №080-2/о, що відповідає наведеним вище вимогам Додатку №5 до Порядку №560.
Ані рішення Комісії, оформлене протоколом від 10.11.2025 №38, ані відзив на позовну заяву не містить зауважень щодо форми та змісту вказаного висновку ЛКК, а також причин його неврахування при вирішенні питання щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
Таким чином, оскільки відмова позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не узгоджується зі вказаними вище вимогами законодавства і такі дії вчинені шляхом прийняття відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом від 10.11.2025 №38 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, підлягає скасуванню як протиправне.»
Разом з тим, визначаючись з зобов`язальною частиною позовних вимог суд зазначив наступне: «Враховуючи, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 10.11.2025 №38, не містить висновків щодо розгляду наданого позивачем висновку ЛКК №888/8 від 06.08.2025, як доказу потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, тому суд не вправі заміняти вказаний орган та вирішувати питання про зобов`язання відповідача 2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". З огляду на викладене, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.»
Обираючи ефективний спосіб поновлення порушених прав позивача суд вказав: «Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, як такого, що не відповідає принципу обґрунтованості, тому з метою поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.»
Таким чином, судом у мотивувальній частині рішення констатовано, що позивачем надано на розгляд комісії пакет документів згідно переліку, визначеному Додатком №5 до Порядку №560, що відповідало обсягу доказування в межах даної справи.
При цьому, правова оцінка змісту висновку ЛКК №1 від 06.08.2025 №11, складеного відносно ОСОБА_2 , щодо його належності як доказу потреби останньої у постійному догляді, як однієї з умов надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, судом не надавалась.
Навпаки, суд зауважив, що оскаржуване рішення Комісії, оформлене протоколом від 10.11.2025 №38, не містить висновків відповідача щодо розгляду наданого позивачем висновку ЛКК №888/8 від 06.08.2025, як доказу потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, тому суд не вправі заміняти вказаний орган, що і стало підставою для відмови у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу, та обрано інший спосіб захисту порушеного права.
З цих міркувань суд вважає, що доводи представника позивача про визнання судом висновку ЛКК №888/8 від 06.08.2025 належним доказом саме щодо потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, є помилковими, оскільки виходять за межі як обставин справи №500/6755/25, так і змісту рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року, яке ухвалено за наслідками розгляду цієї справи.
Також суд відхиляє доводи представника позивача про ідентичність підстав для відмови у наданні позивачу відстрочки, викладених у рішеннях відповідача, оформлених протоколом від 10.11.2025 № 38 та протоколом від 10.06.2026 №20.
Так, у рішенні від 07.04.2026 у справі №500/6755/25 судом встановлено, що рішення Комісії, оформленим протоколом від 10.11.2025 №38, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу, на особливий період, оскільки відсутня довідка ЛКК про потребу в постійному догляді.
Натомість у рішенні Комісії, прийнятому на виконання рішення суду від 07.04.2026 у справі №500/6755/25, та оформленому протоколом №20 від 10.06.2026, в якості підстави для відмови позивачу у наданні відстрочки зазначено, що «висновок не встановленого зразка щодо постійного догляду».
За наведених обставин суд вважає, що причини для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу, зазначені у протоколах Комісії від 10.11.2025 № 38 та від 10.06.2026 №20, є відмінними, що свідчить про виникнення між сторонами нових спірних правовідносин, у межах яких позивач не позбавлений права на захист у судовому порядку.
З урахуванням викладеного суд вважає, що зобов`язальна частина рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №500/6755/25 виконана у повному обсязі, що свідчить про наявність правових та фактичних підстав для прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання вказаного судового рішення.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №500/6755/25.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01 липня 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.