Дата документу 02.07.2026
Справа № 334/4752/26
Провадження № 2/334/3540/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
02 липня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2026 року позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
22.05.2026 року судом отримано відповідь з ЄДДР №2773069, згідно якої інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у справі- ОСОБА_1 відсутня.
25.05.2026 року судом в порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України надіслано запит до Департаменту адміністративних послуг ЗМР з метою встановлення адреси зареєстрованого місця проживання відповідача у справі.
29.05.2026 року та 01.06.2026 року (повторно) надійшла відповідь на запит, згідно якої інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у справі- ОСОБА_1 відсутня.
01.06.2026 року судом надіслано запит до Державної міграційної служби як розпорядника ЄДДР з метою встановлення адреси зареєстрованого місця проживання відповідача у справі.
10.06.2026 року надійшла відповідь на запит, згідно якої інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у справі - ОСОБА_1 відсутня.
У зв`язку з перебуванням судді Коломаренко К.А. у щорічній відпустці в період з 10.06.2026 року по 01.07.2026 року, відповідь на запит фактично передано судді 02.07.2026 року.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 , які обґрунтовані тим, що в період з 01.01.2014 року по 31.03.2026 року позивач надав відповідачу послуги за вказаною адресою, які відповідачем не сплачені.
Згідно відповідей, наданих на запити суду, інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у справі- ОСОБА_1 відсутня.
На підтвердження можливого права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивачем не надано жодного документа.
В матеріалах справи відсутня довідка про склад осіб зареєстрованих в житлі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача за отримані житлово-комунальні послуги.
За таких обставин суд не може встановити яка заборгованість існує у відповідача перед позивачем та за який період.
Позивачем не надано доказів поставки гарячої води, гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , актів зняття показань приладу обліку за спірний період з 01.01.2014 року по 31.03.2026 року. Також позивачем не надано документів на підтвердження фактичного відпуску відповідачу гарячої води за спірний період, актів надання послуг, рахунків на оплату наданих послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку, інформацію про порядок нарахування плати за послуги, інформацію про тарифи за послуги з централізованого водопостачання за спірний період на одну особу, так само позивачем не надано суду доказів направлення або вручення відповідачу документів на оплату спожитої теплової енергії у спірний період.
На підтвердження постачання теплової енергії та централізованого опалення позивачем взагалі не долучено до позовної заяви відповідних доказів - зокрема актів, виставлених рахунків, які щомісячно направлялися/вручалися відповідачу як споживачу із відповідним розрахунком обсягу та вартості наданих послуг. Позивач, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості про надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії не навів в позовній заяві виклад наступних обставин - яким саме чином нараховувалася щомісячно відповідна сума (чи позивач здійснював нарахування плати за показами будинкового приладу обліку, пропорційно тепловим навантаженням; за якою конкретно формулою зроблено розрахунок та який тариф, на якій підставі застосовано у розрахунку за відповідний місяць). Відповідні докази на підтвердження вказаних обставин (картка обліку теплової енергії за спірний період; або акти щодо зняття показників обліку теплової енергії з будинку/відомості показників будинкового лічильнику; акти постановки на облік приладів обліку теплової енергії, актів про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювальних сезонів, тощо) позивачем до позову також не долучено.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити яка заборгованість існує у відповідача перед позивачем.
Також, згідно позовної заяви зазначено, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому находиться квартира боржника, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон з зазначенням, що відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР.
До позовної заяви не долучено копій рішень Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 років у м. Запоріжжя, як і відсутні посилання на відповідні електронні докази (у випадку зазначення позивачем про розміщення вказаних рішень на веб-сайті органу місцевого самоврядування). При цьому у позові не зазначено про неможливість подання вищезазначених доказів (посилань).
Також, за приписами п.1,6,7 глави 3 розділу I Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.
Проте всі долучені до позовної заяви розрахункові документи за договором мають лише підпис посадової особи, повноваження якої не підтверджено, а також не скріплені печаткою установи.
Зазначені недоліки позбавляють суддю можливості вирішити питання щодо відкриття провадження по справі.
Натомість, як передбачено ч.1,2,4 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Цей недолік має бути усунутий у визначений судом строк.
З урахуванням заявленого позивачем клопотання про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суддя звертає увагу позивача, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, що позовна заява про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води подана без дотримання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Коломаренко К. А.