У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 281/57/26
02 липня 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Томчук А.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Разом із апеляційною скаргою представник позивача адвокат Іщук Аліна Володимирівна подала заяву про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою. Обґрунтовуючи вимоги заяви представник зазначила, що після отримання рішення суду першої інстанції вона в межах десятиденного строку звернулась до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою. Ухвалою від 13.05.2026 апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору, та ухвалою від 08.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржнику через неусунення недоліків скарги, встановлених ухвалою від 13.05.2026. Водночас представник апелянта стверджує, що невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк є виключно її провиною, адже у період з 11.05.2026 по 22.05.2026 вона перебувала на лікарняному, а з 25.058.2026 по 05.06.2026 адвокат перебувала на лікарняному разом із донькою, тому просить поновити строк звернення із апеляційною скаргою. В підтвердження обґрунтування вимог заяви остання представник позивача надала копії довідок сімейного лікаря про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у період з 11.05.2026 по 22.05.2026, та про амбулаторне лікування ОСОБА_3 (доньки позивача) у період з 25.05.2026 по 05.06.2026.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295-297 КАС України, вважаю, що наявні перешкоди для відкриття апеляційного провадження та підстави для залишення поданої апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.
Приписами статті 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За приписами частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина 3 статті 295 КАС України).
Суддею встановлено, що оскаржуване судове рішення прийняте та проголошене за наслідками розгляду справи у відкритому судовому засіданні 24.04.2026.
Апеляційна скарга вперше направлена на адресу апеляційного суду 05.05.2026, та зареєстрована у Сьомому апеляційному адміністративному суді 12.05.2026.
Натомість, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою від 08.06.2026 повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням її недоліків, а саме неподанням доказів сплати судового збору.
Вдруге з апеляційною скаргою представник позивача звернулась до апеляційного суду 17.06.2026 (зареєстровано в апеляційному суді 26.06.2026) , тобто зі значним пропуском строку на її подання.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 24.04.2026 представник скаржника адвокат Іщук А.В. зазначає, що після отримання рішення суду першої інстанції вона в межах десятиденного строку звернулась до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою. Ухвалою від 13.05.2026 апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору, та ухвалою від 08.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржнику через неусунення недоліків скарги, встановлених ухвалою від 13.05.2026. Водночас представник апелянта стверджує, що невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк є виключно її провиною, адже у період з 11.05.2026 по 22.05.2026 вона перебувала на лікарняному, а з 25.058.2026 по 05.06.2026 адвокат перебувала на лікарняному разом із донькою, тому просить поновити строк звернення із апеляційною скаргою. В підтвердження обґрунтування вимог заяви остання представник позивача надала копії довідок сімейного лікаря про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у період з 11.05.2026 по 22.05.2026, та про амбулаторне лікування ОСОБА_3 (доньки позивача) у період з 25.05.2026 по 05.06.2026.
Надаючи оцінку аргументам заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суддею враховано наступне.
Відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
За доводами заяви адвоката Іщук А.В. пропуск строку звернення із апеляційною скаргою зумовлений її перебуванням на амбулаторному лікуванні у період з 11.05.2026 по 22.05.2026, та амбулаторним лікуванням ОСОБА_3 (доньки позивача) у період з 25.05.2026 по 05.06.2026.
Водночас, надані докази в підтвердження причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами та вказувати про поважність причин пропуску відповідного строку, адже, по-перше, такі надано до суду у світлокопіях, з яких зокрема неможливо встановити установу, що видала таку довідку (зокрема довідку про лікування у період з 11.05.2026 по 22.05.2026), а по друге факт тимчасової непрацездатності особи має підтверджуватись медичним висновком про тимчасову непрацездатність, на підставі якого автоматично формується електронний листок непрацездатності (е-лікарняний) в електронному Реєстрі Пенсійного фонду України.
Більше того, наведені апелянтом доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало апелянту (його представнику) звернутися до суду в установлений законом строк.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019 у справі № 9901/82/19, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 12.02.2020 у справі № 560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020, від 25.05.2023 у справі № 640/16276/21, від 02.03.2026 у справі № 520/22264/24 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 420/19572/25 зазначив, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
Крім того, суддя зауважує, що позивач мав можливість реалізувати своє право на подання апеляційної скарги до суду самостійно або через представника шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку. Доводів та доказів щодо неможливості вчиняти відповідні дії засобами електронного або поштового зв`язку, з метою реалізації своїх прав та обов`язків у межах передбаченого КАС України строку на звернення до суду, стороною скаржника не надано.
Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
Виходячи з наведеного, суддя вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 24.04.2026.
За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки вказані обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись статтями 169, 295, 296, ч. 3 ст. 298 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 24.04.2026, наведені у апеляційній скарзі та заяві про поновлення процесуального строку від 17.06.2026.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року залишити без руху.
Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб:
- подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав поважності пропуску такого строку.
Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, або ж апеляційна скарга буде повернута.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Томчук А.В.