У Х В А Л А
Справа № 120/16664/25
02 липня 2026 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Драчук Т. О., розглянувши заяву Національного університету оборони України про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 червня 2026 року залишив подану апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
01 липня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Національного університету оборони України про усунення недоліків, в якому представник апелянта фактично не погоджується з визначеним розміром судового збору та вказує, що адміністративний позов містив одну основну позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності та одну похідну вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, задоволення якої повністю залежить від задоволення основної вимоги.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25 зазначив, що при застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" суд має виходити не з кількості пунктів прохальної частини позову, а з кількості самостійних способів судового захисту. Самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Похідною є вимога, задоволення якої є процесуально та змістовно залежним від задоволення основної вимоги і яка лише конкретизує спосіб поновлення порушеного права або виконання судового рішення.
На думку скаржника, зміна розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2023 не породила нового предмета спору, нового способу судового захисту чи нової протиправної бездіяльності відповідача. Така зміна впливає виключно на порядок обчислення належних до виплати сум, але не змінює правову природу спірних правовідносин та не утворює нових самостійних позовних вимог.
Таким чином, апелянт вважає, суд апеляційної інстанції безпідставно визначив наявність кількох самостійних позовних вимог немайнового характеру, хоча адміністративний позов містив одну основну вимогу про визнання протиправною бездіяльності та одну похідну вимогу про зобов`язання вчинити дії, яка відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України не є самостійним способом судового захисту. Поділ спірного періоду на окремі часові проміжки обумовлений зміною законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму, не змінює кількості позовних вимог та не може бути підставою для збільшення розміру судового збору.
Отже, визначений ухвалою суду розмір судового збору у сумі 2 906,88 грн є наслідком неправильного застосування положень Закону України "Про судовий збір" оскільки розрахований виходячи з помилкового визначення кількості позовних вимог немайнового характеру
З огляду на викладене, заявник просить суд врахувати сплачений судовий збір у розмірі 1453,44 грн згідно платіжної інструкції №3320 від 25.06.2026 та відкрити апеляційне провадження в даній справі.
Надаючи оцінку поданій заяві, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Національний університет оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 09.09.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
Отже, фактично суд першої інстанції встановив протиправність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період:
- з 09.09.2022 по 31.12.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022;
- з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Тобто, фактично щодо двох періодів: з 09.09.2022 по 31.12.2022 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 по 19.05.2023 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
При цьому дані періоди та відповідні закони визначені, як в частині визнання протиправних дій, так і в зобов`язальній вимозі.
Враховуючи вказане, суд не може вважати дану вимогу однією, оскільки для кожного із вказаних періодів судом досліджувалися окремі обставини щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини, встановленої відповідним законом про Державний бюджет України як на 2022 рік, так і на 2023 рік.
Отже, суд вважає, що заявлені позовні вимоги стосувалися двох самостійних періодів проходження служби, щодо яких підлягали застосуванню різні правові норми та різні розрахункові величини обрахунку грошового забезпечення, що свідчить про наявність двох окремих вимог немайнового характеру.
Також, посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31.03.2026 у справі №280/5706/25, відповідно до якого при застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" суд має виходити не з кількості пунктів прохальної частини позову, а з кількості самостійних способів судового захисту, не спростовує наведених висновків суду.
Так, згідно висновків Верховного Суду, самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Суд вважає, що саме такі ознаки мають заявлені у даній справі вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за періоди з 09.09.2022 по 31.12.2022 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та з 01.01.2023 по 19.05.2023 в межах Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", оскільки кожна з них ґрунтується на застосуванні різних нормативно-правових актах, передбачає дослідження окремих обставин та потребує самостійної оцінки правомірності дій відповідача.
Крім того, суд враховує, що у разі звернення особи до суду з окремими адміністративними позовами про перерахунок грошового забезпечення лише за період з 09.09.2022 по 31.12.2022 та окремо за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, кожен із таких позовів був би самостійним предметом судового розгляду, а у разі апеляційного оскарження судових рішень судовий збір підлягав би сплаті окремо при оскарженні рішення суду в кожній справі.
Відтак, суд вважає, що об`єднання вказаних вище вимог в одному адміністративному позові не змінює їх самостійного характеру та не є підставою для розгляду їх як однієї вимоги немайнового характеру.
В свою чергу, суд ще раз наголошує, що апелянт помилково визначає вимогу за 2022 рік як основну вимогу, а з 01.01.2023 як похідну вимогу, оскільки в даному випадку такі вимоги є рівнозначними, і фактично характер основної вимоги мають обидві вимоги.
Щодо зміни прожиткового мінімуму, суд зазначає, що визначальним є не лише зміна прожиткового мінімуму, а ще й застосування зовсім іншого нормативно-правового акту, який впливав на розмір грошового забезпечення позивача. А тому, суд вважає, що з урахуванням прийнятого оскаржуваного рішення, відповідач оскаржує саме дві вимоги, які є рівнозначними і визначають протиправну бездіяльність відповідача в межах двох окремих епізодів, які можна віднести до окремих предметів спору, однак об`єднаних позивачем в один позов в межах ч.1 ст.21 КАС України.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що в межах даного апеляційного провадження апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте щодо двох самостійних вимог немайнового характеру, тому розмір судового збору становить 2906 грн 88 коп.
До поданої заяви представником апелянта долучено платіжну інструкцію №3320 від 25.06.2026, відповідно до якої судовий збір сплачено в розмірі 1453,44 грн, що не відповідає встановленому ухвалою суду від 26.06.2026 розміру судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, апелянту необхідно доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року.
Як уже наголошувалось судом вище, ухвалою апеляційного суду від 26.06.2026 апелянту встановлено п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
За таких обставин, з метою сприяння апелянту у реалізації ним своїх процесуальних прав та обов`язків, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.121 КАС України, згідно якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, вважає за можливим продовжити апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали..
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
відмовити у задоволенні заяви Національного університету оборони України про усунення недоліків апеляційної скраги.
Продовжити Національному університету оборони України термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.