Справа № 303/9598/25
Провадження № 2/303/3751/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., розглянувши у письмовому провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.06.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 20 000 доларів США. Судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. З метою отримання правничої допомоги у даній справі вона та АО «Ініціаліс» уклали договір про надання правової допомоги № 519/АО від 18.08.2023, а також додаткову угоду № 1 від 03.11.2025, за умовами яких їй надано правову допомогу в зв`язку з підготовкою та поданням даного позову, а також юридичним супроводом розгляду справи судом першої інстанції. Детальний опис наданих їй видів правничої допомоги відображено у звіті від 09.06.2026 про надання АО «Ініціаліс» правової допомоги за договором. Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторонами визначено, що вартість правової допомоги, яка надається позивачу на стадії розгляду даної справи судом першої інстанції, складає 22 000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок). Актом приймання-передавання виконаних робіт та наданих послуг від 11.06.2026 підтверджено надання АО «Ініціаліс» позивачу правової допомоги при розгляді даної справи на вказану вище вартість. Згідно з правовою позицією ВС у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 ) витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Постановою від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. У даному випадку гонорар погоджено сторонами договору у фіксованому розмірі. Визначений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Зокрема, у межах даної справи їй надано правничу допомогу з підготовки та подання позовної заяви, клопотання про усунення недоліків позовної заяви, відповіді на відзив, а також забезпечено представництво її інтересів у судових засіданнях. Слід зазначити, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі складає всього 2,6 % ціни позову. 09.06.2026 року представник позивача, у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів подав до суду клопотання, у якому, зокрема, просив надати 5-денний строк після ухвалення судового рішення для надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу. Оскільки закінчення визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України 5-денного строку припадає на неділю 14.06.2026, тому заява відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України подана в перший робочий день.
Просила стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України питання про ухвалення додаткового рішення вирішено без повідомлення учасників справи, оскільки необхідність їх виклику відсутня.
З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Стаття 246 ЦПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Таким чином, аналізуючи зміст ст. 246, 270 ЦПК України суд приходить до висновку, що ухвалення додаткового рішення про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог можливе у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 246 ЦПК України, коли сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі і заявила про це до закінчення судових дебатів у справі, а також у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, коли заінтересованою стороною надавались всі необхідні докази на підтвердження судових витрат до судових дебатів, але судом не вирішено питання про судові витрати при постановленні рішення по суті спору.
Виходячи з встановлених у справі обставин питання про судові витрати у даній справі вирішується виходячи з положень ст. 246 ЦПК України.
Так, судом встановлено, що 07.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
09.06.2026 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення по зазначеній цивільній справі, яким позов задоволено повністю.
Частинами 1, 3 статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої сторони, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1, 3 статті 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
У статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки для її розгляду.
Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У клопотанні від 09.06.2026 представник заявника просив суд відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України надати п`ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу.
Таким чином, судом встановлено, що заявником належним чином виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо необхідності до закінчення судових дебатів у справі зробити заяву про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно зі ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Судом встановлено, що рішення по суті спору постановлено судом 09.06.2026, тому на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України та виходячи з положень ст. 120, 122, 123 ЦПК України заявник повинен був надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів, а саме до 15.06.2026.
ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в до якого долучила докази витрат на професійну правничу допомогу в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України 15.06.2026.
Водночас судом встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України заявником не зазначено та не надано суду доказів поважних причин неможливості подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачкою судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, що на думку суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1 також не доведено належними, допустимими та достатніми доказами розмір судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, судом встановлено, що позивачкою та АО «Ініціаліс» укладено договір про надання правової допомоги № 519/АО від 18.08.2023.
Крім того, між позивачкою та АО «Ініціаліс» відповідно до пп 1.1, 1.2, 2.1 договору № 519/АО від 18.08.2023 укладено додаткову угоду №1 від 03.11.2025. Пунктом 2 зазначеної угоди визначено, що вартість правової допомоги, яка надається на стадії розгляду даної справи судом першої інстанції, складає 22 000,00 грн.
У звіті від 09.06.2026 року про надання АО «Ініціаліс» правової допомоги за договором № 519/АО від 18.08.2023, в якому відображено види правничої допомоги, які надано позивачці.
Актом приймання-передавання виконаних робіт та наданих послуг від 11.06.2026 підтверджено надання АО «Ініціаліс» позивачу правової допомоги при розгляді цієї справи в розмірі 22 000 грн.
ОСОБА_1 також надано суду рахунок на оплату відповідно до договору про надання правової допомоги № 519/AO від 18.08.2023 та додаткової угоди № 1 від 03.11.2025 на суму 22 000 грн.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правничу допомогу на професійній основі надає адвокат, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та включений до Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокатське об`єднання здійснює діяльність через адвокатів - його учасників.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Таким чином, відповідно до зазначених положень закону учасниками АО «Ініціаліс» можуть бути щонайменше два адвокати, але суду не надано доказів кому саме із членів адвокатського об`єднання було доручено надання правової допомоги Левченко Н.Д. та доказів надання правової допомоги саме цим адвокатом, оскільки звіт про надання правової допомоги виготовлено не адвокатом, а АО «Ініціаліс». Крім того, до заяви не долучено повноваження особи на підписання звіту про надання адвокатським об`єднанням «Ініціаліс» правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 519/AO від 18.08.2023 відповідно до статуту об`єднання.
Також ОСОБА_1 не надано суду доказів фактичного виконання правничих послуг саме адвокатом, оскільки у звіті про надання правової допомоги від 09.06.2026 відображено, що правову допомогу надано АО «Ініціаліс», а не адвокатом, хоча в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правничу допомогу має надавати саме адвокат і відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних саме адвокатом, а не адвокатським об`єднанням членом якого є адвокат.
За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити, що заявлені витрати є саме витратами на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні статей 133, 137 ЦПК України.
Сам по собі договір про надання правової допомоги, додаткова угода до цього договору, звіт про надання правової допомоги, акт приймання-передавання виконаних робіт, рахунок на оплату, без надання доказів фактичного виконання робіт, що зазначені у звіті саме адвокатом Сочка В.І., а не іншим адвокатом, який є членом АО «Ініціаліс» не є достатньою правовою підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору.
Таким чином, позивачем не доведено реальність, необхідність та належність заявлених витрат до категорії витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у їх стягненні.
Керуючись ст. 58, 60, 81, 120, 122, 123, 141, 133, 137, 246, 259-261, 270, 351-355 ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя