Справа № 212/8507/26
6/212/631/26
У Х В А Л А
29 червня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участю секретаря судового засідання Терещук М. В., представника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корсака Ю. О., стягувача ОСОБА_1 , представника боржниці ОСОБА_2 , розглянувши подання головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карчевського В.В., стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,
встановив таке.
Державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - «виконавча служба») звернувся до суду із зазначеним поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтував його таким.
На виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 75503696 з примусового виконання ухвали № 361/10460/23, виданої 14.02.2024 Броварським міськрайонним судом Київської області про забезпечення до набрання законної сили рішенням суду у даній справі визначити наступні час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїм батьком ОСОБА_1 : зобов`язати ОСОБА_3 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьку, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , протягом першого і третього тижня кожного календарного місяця з 09.00 год. п`ятниці до 16.00 год. неділі; зобов`язати ОСОБА_3 забезпечувати можливість спілкування батька ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 за допомогою телефонних та/або засобів відео зв`язку не менше двох разів на день із 09 години 00 хв до 11 год 00 хв та з 18 год 00 хв по 21 год 30 хв, тривалістю не менше 20 хвилин без перешкод з боку матері ОСОБА_3 . Зобов`язати ОСОБА_3 забезпечувати можливість спілкування батька ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 за допомогою телефонних та/або засобів відео зв`язку зокрема через комп`ютерний або мобільний застосунок «Telegram» (або інший аналогічний застосунок у разі об`єктивної неможливості використання «Telegram») не менше двох разів на день, із 09 год 00 хв до 11 год 00 хв (за умови не відвідування дитиною дитячого закладу дошкільної освіти) та з 18 год 00 хв по 21 год 00 хв, тривалістю не менше 20 хвилин без перешкод з боку матері ОСОБА_3 .
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, згідно заяв стягувача та наданих доказів, боржник перешкоджає виконанню ухвали, будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до актів державного виконавця ухвала боржником не виконана.
Державним виконавцем 04.07.2025 року було винесено постанову про призначення штрафу в розмірі 1 700,00 грн, та направлено постанову поштовим зв`язком за місцем реєстрації боржниці. Штраф у сумі 1 700,00 грн боржником було сплачено 29.07.2025 року. Після повторного призначення виконавчий дій (з подальшим їх ігноруванням з боку боржниці) 26.12.2025 року було винесено постанову про призначення штрафу у подвійному розмірі 3 400,00 грн. Боржник звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо скасування постанови від 26.12.2025 року щодо накладення штрафу в подвійному розмірі 3 400,00 грн. Судом було відхилено позовні вимоги щодо скасування постанови. У зв`язку з чим боржником було подано Апеляційну скаргу на рішення 160/37206/25 Дніпропетровського окружного апеляційного суду до Третього апеляційного адміністративного суду, яким теж було відмовлено повністю щодо вимог скасування постанови про накладення штрафу від 26.12.2025 року. 22.05.2026 року штраф у сумі 3 400,00 грн боржником було сплачено.
Однак зазначені заходи не мали результату.
Виконавцем вживалися заходи для отримання відомостей про дитину (денний розпорядок, можливі захворювання, перебування дитини на навчанні, проживання в іншому регіоні, тощо) встановлення причини відсутності, однак відповіді не отримано.
Державним виконавцем направлено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону і було встановлено, що боржниця перебувала за кордоном.
Суд залучив до участі у справі сторони виконавчого провадження, які скористалися своїм правом на таку участь.
Суд частково задовольнив клопотання про долучення доказів, подані стягувачем та представником боржниці.
У судовому засіданні представник виконавчої служби підтримав подання органу виконавчої служби, просив його задовольнити; додатково пояснив, що накладені на боржницю за невиконання ухвали суду - не оскаржені нею, добровільно сплачені.
Представник боржниці заперечив проти задоволення подання виконавчої служби; послався на те, що стягувач сам не виконує ухвалу про забезпечення позову, оскільки не приїздить в м. Кривий Ріг для особистих побачень з донькою; батько не враховує емоційний стан та бажання самої дитини спілкуватися з ним; ігнорує регулярне перебування дитини в дитячому садочку в години спілкування, визначені судом (в будні дні з 9:00 до 11:00 год); не враховує особистих обставин боржниці (зокрема, необхідність працювати та використовувати власні засоби зв`язку в робочих цілях); стягувач власні інтереси ставить над інтересами дитини; він сам готовий спілкуватися з дитиною, коли йому зручно, а якщо незручно - відхиляє дзвінки або не бере слухавку; разом з тим інтереси, потреби та можливості інших він не бере до уваги; боржниця неодноразово виїздила за кордон з донькою для відпочинку та кожен раз поверталася; частина накладених на боржницю штрафів - оскаржена нею безрезультатно, внаслідок чого вона сплатила їх добровільно; накладений 27.05.2026 на неї штраф за невиконання ухвали суду - зараз в процесі оскарження; ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» стосується особистих побачень з дитиною.
Стягувач підтримав подання виконавчої служби; просив його задовольнити; пояснив суду, що боржниця систематично не виконує ухвалу Броварського міськрайонного Київської області суду про забезпечення позову та не забезпечує йому можливість спілкування з донькою засобами телефонного та відеозв`язку; до Кривого Рогу для особистих побачень з донькою він не приїздить, оскільки має проблеми зі здоров`ям, а також в липні 2025 року під час побачення з дитиною між ним та боржницею в присутності доньки стався конфлікт, його побив брат боржниці, внаслідок чого була порушена кримінальна справа.
Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Суд встановив, що між стягувачем та боржницею триває судовий спір за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, який розглядається Броварським міськрайонним судом Київської області (справа № 361/10460/23). Згідно з ухвалою суду у зазначеній справі вживалися заходи забезпечення позову, які змінювалися. Останній раз такі заходи змінено відповідно до Ухвали суду від 19.06.2025: зобов`язано ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду забезпечувати можливість спілкування батька ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 за допомогою належних ОСОБА_3 телефонних засобів та засобів відеозв`язку, зокрема через комп`ютерний або мобільний застосунок «Telegram» (або інший аналогічний застосунок у разі об`єктивної неможливості використання «Telegram») не менше двох разів на день, із 09:00 год до 11:00 год (за умови невідвідування дитиною закладу дошкільної освіти) та з 18:00 год до 21:00 год, тривалістю не менше 20 хвилин, без перешкод із боку матері ОСОБА_3 . В іншій частині ухвалу суду про забезпечення позову від 16.04.2025 залишено без змін: до набрання законної сили рішенням суду у справі визначити наступний час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі своїм батьком ОСОБА_1 : протягом першого і третього тижня кожного календарного місяця з 09:00 год п`ятниці до 16:00 год неділі у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області без присутності матері ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_3 передавати малолітню дитину - ОСОБА_4 її батьку - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до визначеного судом часу спілкування.
Подання виконавчої служби щодо заборони виїзду боржниці за кордон обумовлено невиконанням боржницею саме ухвали в частині спілкування батька з дитиною телефонними засобами та засобами відеозв`язку. Щодо особистих побачень батька з дитиною - твердження про перешкоджання таким побаченням з боку стягувача та/або виконавчої служби відсутні.
Виконавче провадження за ухвалою суду про забезпечення позову у справі № 361/10460/23 було відкрито 11.07.2024; в лютому 2025 - передано до Покровського ВДВС м. Кривого Рогу.
Згідно з Постановами державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі від 04.07.2025, 26.12.2025, 27.05.2026 на боржницю накладалися штрафи за невиконання нею ухвали суду про забезпечення позову у справі № 361/10460/23.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 160/37206/25 дійшли висновки про правомірність накладення штрафу на боржницю постановою державного виконавця від 26.12.2025; зазначили про те, що складання акта державного виконавця та залучення психологів, педагогів та органів опіки у випадку невиконання обов`язку боржника забезпечити спілкування з дитиною шляхом телефонного/відеозв`язку - законом не вимагається, оскільки відповідні відносини регулюються статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» (а не статтею 64-1).
28 травня 2026 року боржниця оскаржила дії державного виконавця в частині прийняття постанови про накладення штрафу на неї від 27.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Ухвалою зазначеного суду від 01.06.2026 у справі № 160/14548/26 відмовлено у відкритті провадження; роз`яснено, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Цю ухвалу суду боржниця 03.06.2026 оскаржила до Третього апеляційного адміністративного суду (станом на 29.06.2026 відомо лише про призначення складу суду за наслідками оскарження).
За скаргою стягувача за результатами перевірки законності виконавчого провадження постановою начальника виконавчої служби № 28.10-08/15 від 11.06.2026 визнано дії державного виконавця виконавчої служби Карчевського В. В. такими, що суперечать вимогам ст. 8, 18, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»: не в повному обсязі вживаються заходи з примусового виконання виконавчого провадження (порушення ст. 18); не в повному обсязі вносяться сканкопії виконавчих документів у виконавче провадження через АСВП (порушення ст. 8); самостійно не визначено час та місце проведення виконавчих дій для контролю виконання зазначеного рішення (порушення ст. 64-1); зроблено також висновок про те, що виявлені порушення не призвели до порушення прав стягувача.
Боржниця має паспорт України для виїзду за кордон.
Вона неодноразово викликалася виконавчою службою; надавала письмові пояснення щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Стягувач неодноразово звертався до виконавчої служби із заявами/повідомленнями щодо невиконання боржницею ухвали суду про забезпечення позову, надавав докази; звертався також зі скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні (зокрема, формальний та упереджений розгляд його звернень).
Згідно з консультативним висновком ортопеда-травматолога від 21.04.2026 стягувач має діагноз: стан після операції (21.10.2025); заключний діагноз: розрив хряща колінного суглоба, свіжий; серед рекомендацій: заняття з реабілітологом та уникнення інтенсивних навантажень до 01.07.2026 з подальшим повторним оглядом.
Згідно з дослідженими у судовому засіданні скріншотами з телефону боржниці у період з 01.05.2026 до 07.06.2026 наявні: вхідні відеовиклики від стягувача, пропущені відеовиклики від нього, відхилені ним відеовиклики; повідомлення від боржниці стягувачу з поясненням неможливості спілкування у певні години у зв`язку з зайнятістю її на роботі та варіантами часу, коли він може поспілкуватися; повідомлення від боржниці про небажання доньки спілкуватися з батьком; повідомлення від боржниці про перебування дитини в садочку (як реакція на дзвінки стягувача після 10:00 години в будні дні); повідомлення від стягувача про відсутність можливості у нього спілкуватися; повідомлення боржниці від 04.06.2026 стягувачу, в якому вона нагадує йому, що у Лізи є планшет із встановленим Телеграм, де вона може самостійно приймати його дзвінки і пропозицією стягувачу телефонувати безпосередньо дитині (а. с. 80 зворот). Згідно з дослідженими судом відеофайлами, долученими за клопотанням стягувача, 21.06.2026 (неділя) зранку та ввечері він не зміг по відео двічі додзвонитися на номер боржниці (трубку ніхто не взяв); 24.06.2026 (середа) о 10:45 год та 27.06.2026 (субота) о 09:51 год боржниця також не брала слухавку (дзвінок 27.06.2026 відхилено).
ОСОБА_3 забронювала та оплатила туристичну поїздку до Іспанії (Майорка) на період з 20.06.2026 до 27.06.2026, авіаквитки з Польщі на двох з донькою. Представник боржниці у судовому засіданні підтвердив, що боржниця разом з донькою вирушила у туристичну подорож; станом на 29.06.2026 до України ще не повернулася.
У матеріалах виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) наявна Довідка № 68 від 16.08.2024 про зарахування дитини ОСОБА_4 до комунального закладу дошкільної освіти № 62 Криворізької міської ради (внесена до АСВП 21.08.2024).
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням - у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.
Суд відхиляє посилання виконавчої служби на ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» як підставу для звернення до суду з поданням про обмеження права виїзду за кордон, оскільки ця стаття регулює порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною - тобто мова йде про особисті побачення. Ні виконавча служба, ні сам стягувач не заявили про створення перешкод боржницею для особистих побачень батька з дитиною.
Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - «Конвенція»), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Суд звертає увагу на те, що у наведених нормах Конвенції та Закону мова йде саме про прямі контакти з дитиною. Це - важливо; особливо в умовах, коли між батьками наявні неприязні відносини та неврегульований конфлікт.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2025 у справі № 361/10460/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну заходів забезпечення позову (заявник просив змінити графік та способи особистих побачень з донькою).
З досліджених доказів суд станом на час розгляду ним подання виконавчої служби не переконався у тому, що боржниця дійсно ухиляється від виконання ухвали суду про забезпечення позову: штраф від 27.05.2026 перебуває на етапі оскарження його до суду; дзвінки та відеоспілкування з 09:00 до 11:00 год - визначені судом за умови неперебування дитини в дитячому садочку; в матеріалах АСВП - наявна довідка про зарахування дитини до дитячого садочку (з якою стягувач має можливість ознайомитися як сторона виконавчого провадження), тому суд відхиляє його аргумент щодо недовіри до інформації про перебування дитини в садочку, коли він телефонує в будні дні з 9:00 год до 11:00 год.
З досліджених скріншотів та відеофайлів суду очевидно, що між стягувачем та боржницею - наявний конфлікт та недовіра. Особисті побачення батька з дитиною - ускладнені через відстань (він проживає в Броварах, донька з матір`ю - в Кривому Розі), стан здоров`я стягувача, інцидент з братом боржниці під час побачення батька з дитиною в серпні 2025 року. Разом з тим для суду очевидні намагання боржниці забезпечити спілкування батька з донькою на відстані (зокрема, шляхом відеозв`язку через планшет, який є окремо у дитини), які він - ігнорує, наполягаючи на тому, що спілкування має відбуватися обов`язково через засоби зв`язку самої боржниці. Суд звертає увагу також на те, що належність планшета і номера зв`язку доньці - умовна (оскільки дитина - малолітня), а Броварський міськрайонний суд Київської області не визначив точні номери засобів зв`язку, через які має відбуватися спілкування. Дитина - шестирічна; отже, вона може самостійно користуватися планшетом і засобами зв`язку. Батько дитини в процесі судового розгляду уникнув відповіді на запитання суду, яке двічі йому було задане (на початку судового розгляду та наприкінці), чому він не зв`язується з донькою шляхом запропонованого способу напряму. Натомість він акцентував увагу суду на тому, що боржниця не виконує ухвалу суду, і що саме це є предметом судового розгляду. Тобто, відповідаючи на це запитання, він не повідомив, що такий спосіб спілкування - неможливий чи з якихось причин утруднений. Такі відповіді дозволяють суду дійти висновку про те, що першочерговою метою батька дитини є не саме спілкування з дитиною (заради якого виносилася Броварським міськрайонним судом ухвала про забезпечення позову), а зведення особистих рахунків з матір`ю дитини.
Суд вважає таку позицію стягувача шкідливою для усіх учасників відносин: для дитини, самого стягувача та боржниці. Крім того, така позиція стягувача нівелює мету цивільного судочинства, визначену статтею 2 ЦПК України: ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб; підміняє собою сутнісний підхід - формальним; не відповідає меті ухвали суду про забезпечення позову.
Суд також встановив, що протягом 2025-2026 років боржниця неодноразово виїжджала за кордон з дитиною з метою відпочинку, та поверталася.
Суд вважає, що в умовах воєнного стану в Україні задоволення вимог ВДВС загрожувало би, передусім, безпековим інтересам самої дитини - ОСОБА_4 , з урахуванням того, що дитина з матір`ю проживає в Україні, де безпекова ситуація - мінлива; можливе виникнення обставин, за яких матір прийме рішення, що їй з донькою краще виїхати за межі держави саме з міркувань безпеки; і таке рішення потребуватиме якнайшвидшої реалізації; у такій ситуації заборона права виїзду за кордон матері дитини може зашкодити самому виїзду (уповільнити або унеможливити його).
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з п. 2 ст. 3 держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
У п. 32, 33 Загального коментаря № 14 (2013) щодо права дитини на приділення першочергової уваги найкращим інтересам дитини (пункт 1 статті 3), ухваленим Комітетом з прав дитини ООН 14 січня - 01 лютого 2013 року (далі - «Коментар № 14»), про найкращі інтереси дитини зазначено таке: «Концепція найкращих інтересів дитини є складною, і її зміст необхідно визначати в кожному конкретному випадку. Усвідомлення цієї концепції та її конкретне застосування законодавцем, суддею, адміністративним, соціальним або освітнім органом можливе саме завдяки тлумаченню та реалізації пункту 1 статті 3 відповідно до інших положень Конвенції. Відповідно, концепція найкращих інтересів дитини є гнучкою і може бути адаптована. Її слід коригувати та визначати в індивідуальному порядку, відповідно до конкретної ситуації відповідної дитини або дітей, з урахуванням їхніх особистих обставин, ситуації та потреб. У випадку ухвалення індивідуальних рішень найкращі інтереси дитини необхідно оцінювати та визначати з огляду на конкретні обставини цієї дитини. Принцип найкращих інтересів дитини необхідно застосовувати до всіх питань, які стосуються дитини або дітей.»
Серед елементів, які слід брати до уваги, оцінюючи найкращі інтереси дитини, вказаний Коментар № 14 зазначив догляд за дитиною, захист та безпека дитини (п. 71-74 Коментаря). Терміни «захист і піклування» необхідно тлумачити у широкому сенсі слова, оскільки їхня ціль сформульована не в обмежених або заперечувальних формулюваннях (наприклад, «забезпечити захист дитини від шкоди»), а у прив`язці до всеосяжного ідеалу - забезпечення «благополуччя» та розвитку дитини. Благополуччя дітей в широкому сенсі слова включає їхні основні матеріальні, фізичні, освітні та емоційні потреби, а також потреби в любові та безпеці. Оцінка найкращих інтересів дитини має також охоплювати таке міркування, як безпека дитини, тобто право дитини на захист, серед іншого, від усіх форм фізичного та психологічного насильства, ушкоджень чи зловживань, на захист від збройного конфлікту тощо. Застосування до ухвалення рішень підходу, орієнтованого на реалізацію принципу найкращих інтересів, означає, що оцінка безпеки та недоторканості дітей проводиться на поточний момент часу; але, відповідно до принципу обережності, необхідно оцінити можливість ризику та завдання шкоди в майбутньому, а також інші наслідки рішення для безпеки дитини.
Заборона виїзду матері дитини ОСОБА_4 за кордон безпосередньо торкнеться реальної та швидкої можливості виїзду за кордон самої дитини у разі погіршення безпекової ситуації в Україні. Україна в поточних умовах не має можливості забезпечити цілковиту безпеку цивільного населення, в тому числі дітей на її території. Ускладнення процесу виїзду дитини за кордон за таких умов означало би ігнорування вимог норм міжнародного та національного законодавства про створення та підтримання безпечних умов для дитини.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. 441, 11-13, 260-264 ЦПК України, суд
постановив таке.
Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карчевського В. В., стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_3 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 03 липня 2026 року.
Суддя М. В. Швець