Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №711/6962/26
Провадження № 2/711/3734/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2026 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Попельнухи Ю.І., яка діє на підставі ордеру від 30.06.2026р., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правил виключної підсудності, які встановлені статтею 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність встановлена ст. 30 ЦПК України і означає імперативне правило, відповідно до якого справи, віднесені до цього виду підсудності, можуть розглядатися винятково за вказаним у законі місцем. До цього виду підсудності законом віднесено такі категорії справ: 1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна (пред`являються за місиезнаходженням майна або основної його частини); 2) про зняття арешту з майна (пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини); 3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями (пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини); 4) позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти (пред`являються за місцезнаходженням перевізника); 5) справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги (розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна).
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (п. 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
У своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі №646/8916/17 КЦС ВС зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
Крім того, тлумачення словосполучення «з приводу нерухомого майна» також у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 надала Велика Палата ВС, зазначивши, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.
Таким чином, правила виключної підсудності стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як вбачається із позовної заяви, предметом спору є визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , тобто предметом спору є нерухоме майно, що знаходиться на території, на яку не поширюється територіальна юрисдикція Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суддею не встановлено жодних обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи, що даний спір стосується визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території, на яку не поширюється територіальна юрисдикція Придніпровського районного суду м. Черкаси, приходжу до висновку, що вказана справа не підсудна Придніпровському районному суду м. Черкаси та повинна бути передана за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
Крім того, таке рішення суду буде повністю відповідати положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 27, 28, 30, 31, 32, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
у х в а л и в:
Передати матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Придніпровського
районного суду м. Черкаси В.М. Скляренко