ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
03.07.2026 Справа № 910/5228/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову
особа щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського 1д)
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - відповідач) про стягнення 5100000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок смерті ОСОБА_1 , як матері-військовослужбовця, частина отриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 5100000,00 грн у зв`язку із загибеллю сина-військовослужбовця згідно положень статей 1218-1219 Цивільного кодексу України не входить до складу спадщини, а відтак підлягає поверненню банком.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5228/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору, призначено підготовче засідання у справі на 16.07.2026.
22.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив суд забезпечити позов у справі № 910/5228/26 шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк».
Розглянувши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 р. у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору.
При цьому, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» сплачується судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Разом з тим, до заяви про забезпечення позову, поданої заявником до Господарського суду міста Києва не додано доказів сплати заявником судового збору у встановленому розмірі та порядку, як і не подано будь-яких доказів підтверджуючих те, що заявник є звільненим від його сплати.
Отже, заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову, було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою у позивача відсутня об`єктивна можливість оплати судового збору у зв`язку з перебуванням у складному матеріальному становищі через воєнний стан введений в України 24.02.2022 та зменшення бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на сплати судових зборів у судах, а тому на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
При цьому, наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, втім у спірних правовідносин позивач є юридичною особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №909/8/18.
Відтак, оцінивши доводи, наведені позивачем в обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову підлягає поверненню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 03.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко