СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/80/26
ун. № 759/12865/14-ц
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в особі начальника Василевсього Андрія, щодо невнесення інформації про боржника до Єдиного реєстру боржників та зобов`язання вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів переданих у позику.
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просила суд визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі начальника Василевського Андрія, державного виконавця, який здійснює виконання по ВП №49044561, щодо невнесення до Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_2 , як про боржника по виконавчому провадженню № 49044561 з виконання виконавчого листа №759/12865/14-ц від 05.08.2015, виданого Святошинським районним судом міста Києва, та зобов`язати державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який здійснює виконання по ВП №49044561, в тому числі, але не виключно начальника Василевського Андрія, внести до Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), як про боржника по виконавчому провадженню № 49044561 з виконання виконавчого листа №759/12865/14-ц від 05.08.2015, виданому Святошинським районним судом м.Києва. Стягнути з Відділу всі судові витрати, понесені ОСОБА_1 по вказаній справі, в тому числі, витрати на правову допомогу.
В обґрунтування скарги вказує, що у провадженні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві перебуває виконавче провадження №49044561 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 059 331,40 грн. боргу, що є еквівалентом 200 000 доларів США, проценти 385 601,49 грн., що є еквівалентом 2 202,22 доларів США, та 3 654,00 грн. судових витрат, всього 3 448 586,89 грн.
Вказане виконавче провадження було відкрито 21.10.2015 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (на той час іменувалось ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві) на підставі виданого 05.08.2015 Святошинським районним судом м. Києва виконавчого листа №759/12865/14-ц.
Станом на 06.02.2026 по вказаному виконавчому листу виконання не здійснено, рішення не було виконано. Відповідно до постанови про відкриття ВП №49044561 від 21.10.2015 визначений ідентифікатор доступу в АСВП до документів виконавчого провадження.
28.01.2026 при вчиненні дій щодо отримання доступу до матеріалів ВП №49044561 в АСВП за допомогою ідентифікатора доступу, з`ясувалось, що інформація про таке виконавче провадження в АСВП була відсутня. При цьому, ОСОБА_1 з дати відкриття ВП до дати подання цього позову не отримувала жодних документів по ВП №49044561, які б свідчили про закриття ВП з будь-яких причин, заяву про закриття виконавчого провадження ОСОБА_1 ніколи не подавала. У зв`язку з цим, 06.02.2026 на адресу ВПВР був направлений адвокатський запит №06/02-2 від 06.02.2026. У відповіді від 13.02.2026 (вих.3762/3.1-32) на адвокатський запит №06/02-2 від 06.02.2026 ВПВР повідомило стягувача, що виконання по ВП №49044561 триває, але ОСОБА_1 вказує що з 2018 року не отримувала жодних грошових коштів по вказаному виконавчому провадженню, тобто фактично, виконання носить формальний характер, а стягувані кошти на адресу стягувана не надходять.
Також ОСОБА_1 вказує, що 18.03.2026 на адресу ВПВР було направлено адвокатський запит №18/03-2 від 18.03.2026, у якому стягувачем ставилось, в тому числі, питання про підстави невнесення боржника до ЄРБ. У відповіді № 9117/4.1-26 від 20.03.2026 ВПВР повідомило, що ОСОБА_3 станом на лютий 2026 рік як боржник відсутній в ЄРБ з тих підстав, що при відкритті ВП 21.10.2015 відомості не було внесено до ЄРБ. Фактично, жодного законного обґрунтування відсутності інформації про боржника у ЄРБ надано не було. Начальник ВПВР Василевський А. інформував про те, що інформація відсутня, тому що у боржника періодичні платежі по ВП (аліменти) і ВП відкрито до 2017 року, тому, на думку начальника ВПВР інформація про боржника не має міститись в ЄРБ. У зв`язку з зазначеним, 01.04.2026 на адресу ВПВР були направлені адвокатський запит №30/03-1 від 30.03.2026, в якому у ВПВР вимагалось надання інформації та документів, заява №01/04-1 від 01.04.2026, в якій стягувач просила внести інформацію про боржника до ЄРБ, як це передбачено нормами законодавства України і з посиланням на вказані норми.
У відповіді № 11440/4.1-26 від 09.04.2026 на адвокатський запит №30/03-1 від 30.03.2026 ВПВР надало інформацію про те, що інформація до ЄРБ щодо боржника не внесена, оскільки ВП відкрито до 2017 року. Також було повідомлено, що згідно даних АСВП за період з дати відкриття виконавчого провадження по даний час, з боржника стягнуто на рахунок Відділу 48 737,69 грн., з яких на користь стягувана перераховано 38 763,75 грн., до держаного бюджету перераховано 9 623,22 грн. виконавчого збору та 350,72 грн. витрати виконавчого провадження.
ОСОБА_1 зазначає, що за період з 21.01.2015 по 09.04.2026 з боржника було стягнуто на користь стягувача 38 763,75 грн., у той час, як сума стягнення боргу за виконавчим документом становить 3 448 586,89 грн. При цьому, ВПВР не вносить інформацію про вказаного боржника в ЄРБ, ймовірно, з метою надання боржнику можливості бути звільненим від обмежень, які є наслідком внесення такої інформації до ЄРБ та фактичного звільнення боржника від оплати боргу. Крім того, рішення за заявою стягувача від 01.04.2026 про внесення інформації про боржника до ЄРБ надана не була, у зв`язку із чим адвокатом було направлено адвокатські запити до Відділу, на які отримано відповіді аналогічні попереднім.
Стягувач ОСОБА_1 вважає бездіяльність ВПВР, в тому числі в особі начальника Василевського Андрія, державного виконавця, який здійснює виконання по ВП №49044561, неправомірною, посилаючись на те, що інформацію про боржника ОСОБА_2 державний виконавець зобов`язаний був внести при перенесенні інформації до АСВП після набрання чинності Законом України Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016. Відповідно до Положення Єдиний реєстр боржників є частиною Системи (АСВП), яке набрало чинності 05.08.2016 воно стосується виконавчих проваджень, незавершених станом на 05.08.2016. ОСОБА_3 не є особою, щодо якої не вноситься інформація до ЄРБ, не має пільг, які б надавали право не вносити ОСОБА_3 до ЄРБ, лише з тих підстав що ВП по ньому відкрито в 2015 році. Законодавством України не надано право державному виконавцю при перенесенні інформації до АСВП по незавершеним на 05.08.2016 ВП не вносити інформацію про ОСОБА_2 як боржника до системи, частиною якої є ЄРБ. Факт того, що виконавче провадження стосовно ОСОБА_3 відкрите в 2015 році, а ЄРБ почав функціонувати пізніше, не надає права звільняти боржника ОСОБА_3 від включення відомостей щодо нього до ЄРБ, таких положень в законодавстві України не існує. Державний виконавець зобов`язаний був внести відомості до ЄРБ при оцифруванні та внесенні інформації до АСВП щодо ОСОБА_3 після початку дії АСВП та ЄРБ.
На підставі викладеного стягувач вказує, що бездіяльність ВПВР, в тому числі в особі начальника ОСОБА_4 , який надав відповіді про відмову внесення ОСОБА_2 до ЄРБ, державного виконавця, який здійснює виконання по ВП №49044561, є неправомірною. Способом поновлення прав стягувача та способом припинення неправомірної бездіяльності є зобов`язання ВПВР внести інформацію про Дрюкова О.М. як боржника по ВП №49044561 до ЄРБ.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.
03 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бочковського Т.О. надійшов відзив на скаргу, у якому останній просить відмовити стягувачу у задоволенні скарги у повному обсязі. У відзиві вказано, що Відділ вважає подану скаргу безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 49044561 з примусового виконання виконавчого листа № 759/12865/14-ц, виданого 05.08.2015 Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики за Договором позики грошових коштів від 16.01.2013 у розмірі 3 059 331,40 грн., що є еквівалентом 200 000 доларів США 00 центів, проценти за користування позикою у розмірі 385 601,49 грн., що є еквівалентом 25 202 доларів США 22 центи, судові витрати у розмірі 3 654,00 грн. Даний виконавчий документ не відноситься до категорії періодичні платежі (аліменти). Керуючись статтями 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV), 21.10.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого документа. 2 червня 2016 року прийнято Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, відповідно до статті 9 цього Закону, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відповідно до розділу XI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу. Вважає, що чинним законодавством визначено чіткий порядок включення відомосте про боржника до Єдиного реєстру боржників. Зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 49044561 винесена 21.10.2015, відомості про боржника не внесено до Єдиного реєстру боржників. Переконаний, що скаржник обмежується загальними твердженнями та власними припущеннями і не вказує, які саме норми закону порушив орган державної виконавчої служби та у скарзі не заявлено суду жодних аргументів щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення.
Під час судового розгляду представник скаржника вимоги скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом доставлення ухвали суду та судової повістки до електронного кабінету, та боржник, якому ухвала суду та судова повістка направлялися на поштову адресу, у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
30.06.2026 під час судового розгляду, суд відклав ухвалення та проголошення повного тексту ухвали на 03.07.2026.
На проголошення судового рішення учасники справи не з`явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, розглянувши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 759/12865/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики за Договором позики грошових коштів від 16.01.2013 у розмірі 3 059 331 грн.40 коп., що є еквівалентом 200 000 доларів США 00 центів, проценти за користування позикою за Договором позики грошових коштів від 16.01.2013 у розмірі 385 601 грн. 49 коп., що є еквівалентом 25 202 доларів США 22 центи, судові витрати у розмірі 3 654 грн.00 коп.
На виконання вказаного рішення суду 05 серпня 20215 року Святошинським районним судом було видано виконавчий лист № 759/12865/14-ц.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у м. Києві Лоховою А.І. від 21 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 759/12865/14-ц від 05.08.2015, виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми позики за Договором позики грошових коштів від 16.01.2013 року у розмірі 3 059 331грн.40 коп., що є еквівалентом 200 000 США 00 центів, проценти за користування позикою за Договором позики грошових коштів від 16.01.2013 у розмірі 385 601грн. 49 коп., що є еквівалентом 25 202 доларів США 22 центи, судові витрати у розмірі 3 654 грн.00 коп.
Відповідно до даних АСВП за період з дати відкриття виконавчого провадження по даний час, з боржника стягнуто на рахунок Відділу 48 737,69 грн., з яких на користь стягувача ОСОБА_1 перераховано 38 763,75 грн., до держаного бюджету перераховано 9 623,22 грн. виконавчого збору та 350,72 грн. витрат виконавчого провадження.
До Єдиного реєстру боржників відомості про боржника ОСОБА_2 не вносилися державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження.
Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа, пред`явлення його до виконання та відкриття виконавчого провадження у жовтні 2015 року були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), чинного на час відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 11 зазначеного Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
02 червня 2016 року було прийнято Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону встановлено, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі Положення № 2432/5).
Відповідно до розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Відповідно до п. 2 розділу І Положення № 2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Розділу XI Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
У Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 4 Розділу XI Положення №2432/5, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).
Згідно з пунктом 5 Розділу XI Положення №2432/5, у разі якщо за рішенням про стягнення періодичних платежів (аліментів) розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести в Системі повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. Відомості про цього боржника вносяться Системою до Єдиного реєстру боржників.
Інформація щодо боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів), які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, відображається в Єдиному реєстрі боржників після їх перенесення до Системи за умови винесення виконавцем повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
З наведеного слідує, що вказана ними нормами закону визначено чіткий порядок включення відомостей про боржників до Єдиного реєстру боржників, а саме: одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру); відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника;інформація щодо боржників, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, відображається в Єдиному реєстрі боржників після їх перенесення до Системи за умови винесення виконавцем повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників лише за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів).
У даній справі, виконавче провадження №49044561 з примусового виконання виконавчого документа № 759/12865/14-ц було відкрито 21 жовтня 2015 року, тому відомості про боржника не внесено до Єдиного реєстру боржників.
Такий обов`язок у державного виконавця у даному випадку відсутній, що повністю узгоджується із вимогами пункту 4 розділу XI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що відділом, не допущено бездіяльності, яка оскаржується стягувачем, судом не встановлено обставин, за наявності яких, зокрема на момент відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця існували б законні підстави для внесення до Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 49044561. Відтак, такий обов`язок відсутній і на тепер.
Враховуючи наведене державним виконавцем не порушено права стягувача, а тому скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, відтак суд залишає її без задоволення.
Оскільки у задоволенні скарги відмовлено, судові витрати ОСОБА_1 суд залишає за нею.
На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в особі начальника Василевсього Андрія, щодо невнесення інформації про боржника до Єдиного реєстру боржників та зобов`язання вчинення дій - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03 липня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко