Справа № 761/24976/26
Провадження № 2/761/13121/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Анохін А.М., вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів.
22 червня 2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд приходить до висновку про те, що зазначені матеріали цивільної справи слід передати за підсудністю, виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом ст. 27 ЦПК України, підсудність справ за дозовами до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. При цьому у статті 30 ЦПК України наведено вичерпний перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність і який розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 р. у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 р. у справі № 426/7217/18, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014р. до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Разом з тим, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 114 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
В постанові від 16 лютого 2021р., справа № 911/2390/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного правового висновку, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, можна дійти висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
визнати неправомірними та скасувати нарахування, здійснені Комунальне підприємство «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради за послуги центрального опалення згідно договору №090390 від 19.11.2025 року за період з 01.01.2025 по 27.04.2026 року за адресою: нежитлові приміщення № 66, 67, 69 та 70 в житловому будинку АДРЕСА_1 ;
зобов`язати Комунальне підприємство «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради здійснити перерахунок за послуги центрального опалення згідно договору №090390 від 19.11.2025 року за період з 19.11.2025 по 27.04.2026 року за адресою: нежитлові приміщення № 66,67,69 та 70 в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Тобто, спір між сторонами виник з приводу надання житлово - комунальних послуг за адресою: нежитлові приміщення № 66,67,69 та 70 в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Таким чином, нерухоме майно з приводу якого виник спір між сторонами знаходиться в Соборному районі м. Дніпра.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене вище цивільна справа підлягає направленню за підсудністю до Соборного районного суду м. Дніпра, за місцем знаходження нерухомого майна.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 31, 32, 260 ЦПК України, суддя,
У Х В А Л И В:
Справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів передати на розгляд до Соборного районного суду м. Дніпра.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій АНОХІН