ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
30 червня 2026 р. Справа №212/295/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі, а також заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі №212/295/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29.08.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати дії протиправними ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року (суддя Серьогіна О.В.) прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24851/25 за цією позовною заявою і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
19.09.2025 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року (суддя Серьогіна О.В.) адміністративну справу №160/24851/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю на розгляд Покровському районному суду міста Кривого Рогу.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21.01.2026 року передано адміністративну справу №212/295/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
17.02.2026 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 року передана судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №212/295/26 та розпочато розгляд цієї справи спочатку, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : засвідчену належним чином копію заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання адміністративного правопорушення від 31.08.2025, подану через мобільний застосунок "РЕЗЕРВ+", а також постанови у справі про адміністративне правопорушення №R49199 від 01.09.2025.
04.05.2026 року до суду надійшло клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що 31.08.2025 року позивачем через мобільний застосунок "РЕЗЕРВ+" подано заяву про визнання вини та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, а 18.09.2025 року сплачено штраф у розмірі 8 500,00 грн. У зв`язку із наведеним, посилаючись на приписи п.1 ч.1 ст.238 КАС України, відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.
06.05.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України та повернення судового збору, яке обґрунтовано тим, що після подання позовної заяви відповідачем добровільно усунуто порушення прав позивача, а саме: виключено дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а відтак відсутній предмет спору, а права позивача відновлено. Водночас, оскільки закриття провадження відбувається не через відмову позивача від позову, а через усунення відповідачем порушення, наявні підстави для повернення суду збору у розмірі 970,00 грн.
06.05.2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в яких відповідач зазначає, що самостійно не визнавав позовні вимоги позивача, а виключення даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 відбулося після подання 31.08.2025 року позивачем заяви про визнання вини та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, та сплати 18.09.2025 року штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
09.06.2026 року до суду надійшла заява позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що як встановлено матеріалами справи, після подання позовної заяви відповідачем актуалізовані дані реєстру "ОБЕРІГ", що він сам підтверджує своєю заявою. Внесені протиправно передчасно дані про порушення правил військового обліку без прийняття постанови про адміністративне правопорушення, підтверджується витягом із системи "Резерв+" датою 29.11.2024 року. Отже, на момент звернення до суду існував адміністративний спір, який полягав в протиправній бездіяльності в актуалізації даних та розміщенні незаконної інформації про позивача в державному реєстрі та сповіщенні органів національної поліції про порушення правил військового обліку. Справа перебувала довгий час у судах різних інстанцій, що було тривалим у часі для вирішення порушених питань у позові. Станом на 08.06.2026 року в Єдиному державному реєстрі "ОБЕРІГ" відсутні записи про порушення, тому інформація актуалізована і відсутній предмет спору, у зв`язку з чим, позивач відмовляється від позову, що відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.
Перевіривши повноваження осіб, якими подані клопотання про закриття провадження у справі, а також заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Частиною 1 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За змістом приписів ч.3 ст.189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
При цьому частиною 5 статті 189 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Наведена норма ч.3 ст.189 КАС України кореспондує приписам п.2 ч.1 ст.238 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Водночас, п.8 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З аналізу наведеної норми п.8 ч.1 ст.238 КАС України слідує, що вона підлягає застосуванню у випадку, коли суб`єкт владних повноважень погодився з допущеними ним порушеннями та такі порушення були виправлені ним самостійно за власною ініціативою, що призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача без необхідності визнавати протиправними рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17 зазначено, що у розумінні приписів пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
За результатами розгляду клопотання позивача від 06.05.2026 року про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд доходить висновку, що вищевказані умови, передбачені п.8 ч.1 ст.238 КАС України, у розглядуваному випадку відсутні, з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у справі №212/295/26 є правомірність внесення ІНФОРМАЦІЯ_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
При цьому судом встановлено, що після подання позовної заяви, 31.08.2025 року позивачем до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 подано заяву, в якій позивач не оспорює допущене порушення правил військового обліку та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №R49199 від 01.09.2025 року, яка набрала законної сили 11.09.2025 року, накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Згідно з витягом з АІТС "ОБЕРІГ" 18.09.2025 року ОСОБА_1 сплачено пільговий розмір штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Також військово-обліковий документ в електронній формі сформований через мобільний за стосунок " ІНФОРМАЦІЯ_5 +" на ім`я ОСОБА_1 не містить відомостей щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення та необхідності доставлення позивача до ТЦК.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку здійснене ІНФОРМАЦІЯ_6 не через визнання відповідачем протиправності своїх дій щодо внесення цих відомостей в Реєстр, а внаслідок подальших дій позивача щодо погодження з допущенням ним таких порушень та самостійною сплатою позивачем накладеного на нього штрафу за такі порушення.
Відтак, підстави стверджувати, що у цьому випадку відповідач - суб`єкт владних повноважень, погодився з допущеними ним порушеннями та такі порушення були виправлені ним самостійно за власною ініціативою, відсутні.
Отже, відсутні підстави і для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України, тож у задоволенні клопотання позивача від 06.05.2026 року про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України слід відмовити.
Також відсутні підстави й для задоволення клопотання відповідача від 04.05.2026 року про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки приписами п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, натомість, ані п.1 ч.1 ст.238 КАС України, ані інші приписи статті 238 КАС України не містять такої підстави для закриття провадження у справі як відсутність предмета спору, як помилково вказує відповідач.
Разом з цим, розглядаючи заяву позивача від 09.06.2026 року про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України, згідно з якою, як зазначалося вище, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, суд враховує, що така відмова від позову не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачеві відомі передбачені чинним процесуальним законодавством наслідки прийняття судом відмови від адміністративного позову та закриття провадження у справі, а також те, що наразі військово-обліковий документ в електронній формі сформований через мобільний за стосунок "РЕЗЕРВ+" на ім`я ОСОБА_1 не містить відомостей щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення та необхідності доставлення позивача до ТЦК, суд вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від позову та закрити провадження у цій справі.
За змістом приписів ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Щодо вимог позивача про відшкодування судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Водночас, ч.1 ст.142 КАС України передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року у справі №200/682620-а звернув увагу, що положення статті 140 та 142 КАС України у порівнянні із частиною 1 та частиною 2 статті 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб`єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб`єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Разом з тим, стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України.
При цьому для застосування правил повернення п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч.1 ст.142 КАС України, вирішення справи шляхом примирення, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем має відбутися саме до початку розгляду справи по суті.
Як слідує з матеріалів цієї справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №212/295/26 та розпочато розгляд цієї справи спочатку, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст.262 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
При цьому ч.2 ст.262 КАС України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи ч.2 ст.262 КАС України та враховуючи ухвалу суду від 23.02.2026 року, розгляд справи №212/295/26 по суті розпочався ще з 26.03.2026 року.
Водночас, як встановлено судом, заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі позивачем подано лише 09.06.2026 року, тобто після початку розгляду справи №212/295/26 по суті, відтак, у розумінні приписів ч.1 ст.142 КАС України підстави для повернення позивачеві п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відсутні.
Також відсутні підстави й для присудження позивачеві всіх понесених ним у цій справі витрат із відповідача на підставі ст.140 КАС України, оскільки, як встановлено судом, позивач відмовився від позову не внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, бо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку здійснене ІНФОРМАЦІЯ_6 не через визнання відповідачем протиправності своїх дій щодо внесення цих відомостей в Реєстр, а внаслідок подальших дій позивача щодо погодження з допущенням ним таких порушень та самостійною сплатою позивачем накладеного на нього штрафу за такі порушення.
Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 140, 142 КАС України та п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена позивачем сума судового збору поверненню (відшкодуванню за рахунок відповідача) не підлягає, тож у задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 47, 139-142, 189, 238, 243, 248 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі №212/295/26 - відмовити повністю.
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження в адміністративній справі №212/295/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову у справі №212/295/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Провадження в адміністративній справі №212/295/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до приписів ч. 2 ст. 239 КАС України не допускається.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова