Справа № 420/19856/26
УХВАЛА
03 липня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову від 01.07.2026 року в адміністративній справі №420/19856/26, -
ВСТАНОВИВ:
01.07.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Нацполіції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку "РЕЗЕРВ+") інформації про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного Управління Національної поліції в Одеській області (у разі потреби до інших органів Національної поліції), повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (та іншого чинного законодавства України);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку «РЕЗЕРВ+») всю інформацію про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Одночасно із позовом суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №420/19856/25, в якій вона просить суд забезпечити позов шляхом вжиття наступних заходів:
- зупинити дію індивідуального акта, яким є звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій - до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу;
- заборонити поліцейським, військовослужбовцям територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, будь-яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, а саме затримувати / доставляти ОСОБА_1 на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій - до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначила, що необхідність забезпечення позову полягає у тому, що невжиття таких заходів може унеможливити ефективний захист / поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (зокрема, існує обґрунтована можливість його затримання та доставлення до ТЦК, після чого захист / поновлення прав позивача буде вже неможливим, адже подія вже відбудеться); очевидними є ознаки протиправності дій суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод та інтересів позивача такими діями («розшук ТЦК» без доказів правопорушення / доказів притягнення до відповідальності є протиправним, окрім того, сплили строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності). Обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову у вигляді зупинення дії індивідуального акту полягає у тому, що такий індивідуальний акт передує можливому порушенню прав позивача, зокрема надає право працівникам поліції затримати позивача та доставити його до ТЦК для складання протоколу, доказів правопорушення по якому досі не встановлено; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, полягає в тому, що такий вид забезпечення позову унеможливить дії ТЦК і працівників поліції щодо затримання позивача з вищевказаних підстав поки справа не буде розглянута судом. При цьому, застосування обох видів забезпечення позову виключить різне трактування рішення суду та забезпечить якнайкраще забезпечення прав і свобод позивача під час розгляду справи, водночас відмова у забезпеченні позову може призвести до можливості протиправного, тимчасового позбавлення волі позивача (адміністративного затримання) за відсутності для цього жодних підстав та доказів. Крім того, за твердженням представника позивач, ОСОБА_1 ніколи не змінював свого зареєстрованого місця проживання та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де й перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується матеріалами справи, тому ніяк не може бути порушником правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дослідивши вказану заяву представника позивача про забезпечення позову від 01.07.2026 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Відповідно до ч.1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Оскаржуючи в адміністративному позові дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органу Нацполіції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, представник позивача в клопотанні про забезпечення позову зазначене звернення відповідача до органів Нацполіції вже просить зупинити як акт суб`єкта владних повноважень індивідуальної дії, не надаючи при цьому ні доказів, ні обґрунтувань, що відповідачем з приводу спірних правовідносин виносилось будь-яке рішення, як акт індивідуальної дії. При цьому з матеріалів позову та заяви про її забезпечення не вбачається, що станом на час звернення позивача до суду ІНФОРМАЦІЯ_5 приймалось рішення (або складався протокол, або виносилась постанова) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
При цьому, за приписами п.5 ч.3 ст.151 КАС України зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, не допускається.
Крім того, як вбачається із заяви про забезпечення позову, вона не містить посилань на беззаперечні докази, за наявності яких позивач міг би вважати, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначає, що оскаржуване звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до Нацполіції про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, надає право працівникам поліції затримати позивача та доставити його до ТЦК для складання протоколу, доказів правопорушення з боку позивача по якому досі не встановлено.
Разом з тим, недостатніми для вжиття заходів забезпечення позову є ті доводи заявника, котрі сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
З наданого до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову судом не вбачається наявності доказів існування перелічених у ст.150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, представником позивача у клопотанні не було наведено чітких підстав, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити виконання рішення суду по даній справі.
Крім того, суд не може оцінювати оскаржувані позивачем дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до Нацполіції про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, таким, що містить фактичні ознаки протиправності до моменту прийняття рішення по суті спору, оскільки в цьому випадку буде втрачено мету розгляду даної справи по суті, під час якого судом і має бути досліджено та надано оцінку правомірності зазначеного індивідуального акту та вирішено похідні позовні вимоги, заявлені стороною позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача від 01.07.2026 року про забезпечення позову в адміністративній справі №420/19856/26.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 150-154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 01.07.2026 року в адміністративній справі №420/19856/26 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.