справа № 208/2417/26
провадження № 4-с/208/20/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянувши в залі судового засідання у м. Кам`янське матеріали скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкавський Юрій Сергійович, заінтересована особа: Начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ «ОТБ Банк» на бездіяльність державної виконавчої служби, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкавський Юрій Сергійович звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського зі скаргою до Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: АТ «ОТБ Банк» на бездіяльність державної виконавчої служби.
В ході розгляду справи, в судовому засіданні уточнив свої вимоги та просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність та подальші дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі начальника Гуленко Світлани Олександрівни щодо не зняття арешту з всього майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та заборони його відчуження під час завершення виконавчого провадження № 45551032 стосовно виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, щодо стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі начальника Гуленко Світлани Олександрівни або інших уповноважених осіб зняти арешт та заборону його відчуження на все майно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.12.2014 в рамках виконавчого провадження № 45551032 з виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, щодо стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та припинити всі записи у відповідних державних реєстрах створені на підставі та у зв`язку з вищезазначеною постановою, у тому числі вилучити відомості щодо арештів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 8020677 від 10.12.2014 року, обтяжувач: ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 208/8960/13 було задоволено позов ПАТ «ОТП БАНК» та стягнуто на його користь заборгованість з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Скаржнику з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про наявність арешту на підставі виконавчого провадження ВП 45551032, яке було відкрито на виконання зазначеного рішення суду.
22 лютого 2026 року представник Скаржника звернувся до виконавчої служби з клопотанням про скасування арешту.
Відповіддю від 25.02.2026 року у знятті арешту відмовлено та зазначено, що виконавче провадження перебувало на виконанні з 26.11.2014 по 18.11.2016 року, яке 18.11.2016 року було завершено державним виконавцем. А також на момент поверенння виконавчого документу стягувачу, у жержавного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Окрім того рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 208/8960/13 було скасовано Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року.
Після отримання Постанови скаржником повторно було зроблено клопотання до виконавчої служби, щодо скасування арешту, але станом на 01.06.2026 року жодної відповіді не надходило.
Наразі жодних відкритих виконавчих проваджень, стосовно Скаржника немає, що підтверджується інформацією з відповідного реєстру.
Вважає, що дії/бездіяльність виконавчої служби, щодо не зняття арешту є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 ).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Таким чином, наявність арешту майна та заборони на його відчуження, вчиненні під час виконавчого провадження, яке на цей час завершено та не забезпечує виконання рішення суду, а лише порушує права скаржника, так як законодавством України не передбачено існування арешту майна та заборони на його відчуження у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження.
Оскільки, в даній справі відсутнє відкрите виконавче провадження, а тому наявність арешту майна за умови відсутності виконавчого провадження в межах якого вони накладені та будь-якого іншого виконавчого провадження на забезпечення виконання рішення суду, безперечно порушують права скаржника щодо вільного розпорядження майном, передбачені ст.ст. 317, 319 ЦК України.
Окрім того, фактично повторно вказані виконавчі листи не можуть бути пред`явленні до виконання, адже рішення суду скасовано.
Арешт майна боржника та заборона його відчуження під час здійснення виконавчого провадження мають тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками триваючого (чинного) виконавчого провадження.
Також вважа, оскільки рішення суду, на підставі якого були видані виконавчі документи скасовано, виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і фактично строки його пред`явлення до виконання закінчилися в листопада 2019 року, то збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника (Постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року № 757/18750/15).
Існування арешту майна не є реальним забезпеченням на даний момент виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном. Внаслідок арешту її нерухомого майна вона по цей час перебуває у ситуації, в якій до неї на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.
Таким чином, є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту, обмеження щодо розпорядження майном скаржника, оскільки виконавче провадження, в межах якого накладалася заборона, знищене, а механізм фактичного виконання рішення суду за межами виконавчого провадження відсутній.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року по цивільній справі №208/2417/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року прийнято скаргу до розгляду та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник скаржника - адвокат Черкавський Ю.С. скаргу підтримав та суду пояснив, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.06.2014 року по справі №208/8960/13-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість. На підставі зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи, які були пред`явлені для примусового виконання до державної виконавчої служби. На підставі вказаних виконавчих листів було відкрито виконавче провадження № 45351032.
22.02.2026 року після того, як ОСОБА_1 випадково дізналася з реєстру права власності про те, що на її майно накладено арешт, звернулася до державної виконавчої служби з метою з`ясування підстави його накладення.
25.02.2026 року нею була отримана відповідь від державної виконавчої служби, з якої вбачається, що дійсно на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 45551032 відносно боржника ОСОБА_4 , яке було відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на підставі зазначеного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської в період з 26.11.2014 року по 18.11.2016 року. Постановою державного виконавця від 18.11.2016 року виконавче провадження завершено. Наразі фактично жодних виконавчих проваджень відносно скаржниці в реєстрі боржників не має та на виконанні у виконавчій службі не перебуває. Вважає, що безпідставно наявне обтяження на майно ОСОБА_5 є порушенням її прав на вільне володіння та розпорядження належним на праві власності майном.
Також просить суд звернути увагу та те. що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після його повернення минув ще у 2019 році. Виконавчий лист повторно для примусового стягнення не пред`являвся, а тому, враховуючи позицію Верховного суду України, збереження арешту, яким не забезпечується реальне виконання рішення суду тривалий час, фактично є протиправним.
Вважає, що в даному випадку є всі підстави для скасування арешту. Просить визнати бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов`язати уповноважених осіб державної виконавчої служби зняти арешт з майна Кондрат (Погребної-Губської) І.А.
В судове засідання представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про отримання судового виклику, а також довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень проти скарги суду не надав.
В судове засідання представник заінтересованої особи АТ «ОТП Банк» не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про отримання судового виклику, а також довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету. Будь-яких заяв, клопотань чи заперечень проти скарги суду не надав.
Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не скористалися своїм процесуальним правом на участь у ньому, не повідомили суд про причини неявки та не подали заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до інформаційної довідки 5005734010030-18047774076 від 22.02.2026 року вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № 45551032, виданої 09.12.2014 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Саване С.М. накладено арешт на все майно боржника. Номер запису обтяження 8020677, державний реєстратор: Письменникова Ганна Валеріївна, Дніпропетровське міське управління юстиції Дніпропетровська область.
На момент розгляду скарги обтяження № 8020677 від 09.12.2014 року органом ВДВС не знято.
Як вбачається з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області відділу примусового виконання рішень № 4819 від 25.02.2026 року, згідно інформації, шо міститься в системі АСВП на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області нині відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у період з 26.11.2014 року по 18.11.2016 року перебувало виконавче провадження ВП № 45551032 відносно боржника ОСОБА_4 з примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк».
Постановою державного виконавця відділу від 18.11.2016 року зазначене виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Арешт з майна боржника не знято, оскільки зазначені підстави завершення виконавчого провадження не передбачали зняття арешту з майна. Надати більш детальну інформацію за вказаним виконавчим провадження не представляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищенні за збігом строку зберігання.
На підтвердження зміни прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_6 , скаржником надано копію свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , виданого Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), актовий запис № 101.
З додатково поданих представником скаржника - адвокатом Черкавським Ю.С. доказів судом установлено, що заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року у справі № 208/8960/13-ц ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року було залишено без змін.
Разом із тим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України обов`язковим до виконання є судове рішення, яке набрало законної сили. Виконання судового рішення здійснюється у порядку, визначеному законом.
За змістом статей 1, 18, 48, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника є заходом примусового виконання судового рішення, який застосовується виключно з метою забезпечення реального виконання виконавчого документа. Такий захід не є самостійним видом юридичної відповідальності чи санкцією, а має виключно забезпечувальний характер, тому може існувати лише за наявності належної правової підстави.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 911/2314/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 281/569/17 та від 09 серпня 2023 року у справі № 569/2325/21), арешт майна боржника відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» є заходом забезпечення реального виконання судового рішення, а тому його існування обумовлене наявністю чинного виконавчого документа та правових підстав для здійснення виконавчого провадження. Після відпадіння таких підстав подальше збереження арешту суперечить меті його застосування.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним, а ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні інакше як на підставі закону.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Будь-яке втручання держави у здійснення цього права повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та необхідністю захисту фундаментальних прав особи.
У рішенні у справі «Sporrong and Lonnroth v. Sweden» від 23 вересня 1982 року Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання у право мирного володіння майном повинно відповідати принципу пропорційності та не покладати на особу надмірний індивідуальний тягар. У рішенні у справі «East/West Alliance Limited v. Ukraine» Суд наголосив, що втручання органів державної влади у право власності повинно бути не лише формально законним, а й не свавільним та відповідати принципу верховенства права.
Оскільки судове рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, скасовано Верховним Судом, правова підстава для подальшого перебування майна заявника під арештом відсутня. За таких обставин подальше збереження арешту не переслідує легітимної мети виконання судового рішення, не відповідає вимогам пропорційності та становить необґрунтоване обмеження права заявника на мирне володіння своїм майном.
Окрім того, суд зазначає, що оскільки після поверення виконавчого документу стягувачу, рішення суду ще не було скасовано, то відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляло його права повторно, пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, якою встановлено строк для пред`явлення виконавчих документів для виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З наявним в матеріалах справи доказів вбачається, що відносно скаржника відсутні відкритті будь-які виконавчі провадження в реєстрі боржників виконавчого провадження.
Так, виходячи із норм діючого на момент виникнення правовідносин законодавства, а саме на момент можливого повернення виконавчого документа стягувачу, у державного виконавця були відсутні передбачені Законом №606-XIV підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.
Разом з тим, передбачені ст.ст.22,23 Закону України «Про виконавче провадежння» №606-ХІV строки для повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось. Виконавче провадження знищене за спливом строку зберігання.
Таким чином, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виконавче провадження закінчене і знищене за закінченням строку зберігання. Законодавством, яке діяло на момент накладення арешту на майно боржника та діючим законодавством не врегульований порядок скасування арешту майна боржника після закінчення виконавчого провадження, у разі спливу строку для повторного пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання.
Окрім того, судом встановлено, що виконавчий лист, виданий на виконання заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року, постановою державного виконавця від 18 листопада 2016 року було повернуто стягувачу без виконання.
В той же час, постановою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року зазначене судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, на час розгляду даної справи відсутні як чинне судове рішення, що підлягає примусовому виконанню, так і виконавчий документ, який міг би бути підставою для застосування заходів примусового виконання. За таких обставин правові підстави для подальшого перебування майна заявника під арештом відсутні, а тому його збереження є необґрунтованим обмеженням права власності заявника.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, тому що відсутність відкритого виконавчого провадження, знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання, скасування в подальшому рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, свідчить про безпідставність продовження дії арешту майна боржника, однак в діях державного виконавця відсутня будь-яка бездіяльність, оскільки на той момент він діяв в межах норм діючого законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.367,369,374,376,381,382 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу скарги ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє адвокат Черкавський Юрій Сергійович, заінтересована особа: Начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ «ОТБ Банк» на бездіяльність державної виконавчої служби- задовольнити частково.
Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі начальника Гуленко Світлани Олександрівни або інших уповноважених осіб зняти арешт та заборону його відчуження на все майно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.12.2014 в рамках виконавчого провадження № 45551032 з виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, щодо стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та припинити всі записи у відповідних державних реєстрах створені на підставі та у зв`язку з вищезазначеною постановою, у тому числі вилучити відомості щодо арештів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 8020677 від 10.12.2014 року, обтяжувач: ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Суддя В.Г. Гречана