УХВАЛА
03 липня 2026 року
м. Київ
справа №240/25655/25
адміністративне провадження №К/990/28089/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Томашевська Оксана Анатоліївна, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача (проректора з науково-педагогічної роботи) щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 29.09.2025;
- зобов`язати відповідача (проректора з науково-педагогічної роботи) надати відповідь на заяву позивача від 29.09.2025 в порядку, встановленому Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі № 240/25655/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилково ототожнює державний заклад освіти з суб`єктом владних повноважень. Суд дійшов висновку, що спір не має публічно-правового характеру та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Сьомго апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач, в інтересах якого діє адвокатка Томашевська Оксана Анатоліївна звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаюється підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), зокрема обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 328 КАС України).
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відмову відкритті провадження після її перегляду в апеляційному порядку, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій помилково визначили характер спірних правовідносин як приватноправовий та дійшли необґрунтованого висновку, що Маріупольський державний університет та його керівник (в.о. ректора) не є суб`єктами владних повноважень. Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював публічно-владні управлінські функції, оскільки оскаржується бездіяльність щодо нерозгляду та ненадання відповіді на звернення громадянина від 29.09.2025 в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги адресовані до Маріупольського державного університету (в особі в.о. ректора університету), який не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, а тому спір не є публічно-правовим у відповідності до положень статті 4 КАС України.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового спору, оскільки відповідач у даному спорі не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владні управлінські функції по відношенню до позивача у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а отже такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Так, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02.11.2020 у справі № 420/2976/19 та від 28.05.2026 у справі № 240/21713/25 вирішуючи питання розмежування юрисдикції у спірних правовідносинах, що виникли між позивачем та вищим навчальним закладом, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що прийняте за результатом розгляду звернення позивача рішення безумовно стосується його прав, може мати юридичне значення та може впливати на подальші рішення адміністрації університету, проте це не означає, що таке рішення прийняте саме суб`єктом владних повноважень та що таке рішення підлягає оскарженню саме за правилами адміністративного судочинства.
З цих же міркувань, Верховний Суд у постанові від 28.05.2026 у справі № 240/21713/25 зазначив про те, що безпідставними є покликання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян», оскільки положення цього Закону регулюють порядок розгляду звернень громадян усіма суб`єктами незалежно від форм власності, а не лише тими, які є суб`єктами владних повноважень.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при відмові у відкритті провадження.
При цьому, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановив порушення норм процесуального права, так як наслідок суд першої інстанціі відмовив у відкритті провадженя, а після перегляду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Томашевська Оксана Анатоліївна, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. ректора Маріупольського державного університету Марени Тетяни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду