УХВАЛА
02 липня 2026 року
м. Київ
справа №480/3968/23
адміністративне провадження № К/990/27171/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таранець Ксенії Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №480/3968/23 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у період бойових дій на території Сумської області та міста Суми, а саме з 24 лютого 2022 року до 08 листопада 2022 року включно, при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів у розмірі, збільшеному до 100 000 грн щомісяця;
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, у період бойових дій на території Сумської області та міста Суми, а саме з 24 лютого 2022 року до 08 листопада 2022 року включно при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів у розмірі збільшеному до 100 000 грн щомісяця.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно в розрахунку до 100 000 грн на місяць, а саме за 02 березня 2022 року.
Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, пропорційно в розрахунку до 100 000 грн. на місяць, а саме за 02 березня 2022 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, пропорційно в розрахунку до 100000 грн на місяць, а саме за 02 березня 2022 року та зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, пропорційно в розрахунку до 100000 грн на місяць, а саме за 02 березня 2022 року.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 480/3968/23 залишено без змін.
12 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Таранець Ксенії Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №480/3968/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Щодо твердження позивача про те, що справа становить виняткове значення, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, зазначені доводи заявника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Щодо посилання заявника на підпункт «б» частини п`ятої статті 328 КАС України, то Суд їх відхиляє з огляду на те, що такі не обґрунтовані належним чином. При цьому, лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п`ятої статті 328 КАС України.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період не приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що б давало підстави для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі, доказів підтвердження факту пов`язаності отриманої позивачем травми із захистом Батьківщини також відсутні.
Отже, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таранець Ксенії Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №480/3968/23 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.М. Соколов
М.І. Смокович