УХВАЛА
03 липня 2026 року
м. Київ
справа № 460/15676/25
адміністративне провадження № К/990/30879/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу Вараської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №460/15676/25 за позовом Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області до Вараської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська обласна військова адміністрація, Фінансове управління виконавчого комітету Вараської міської ради, міський голова міста Вараш - Мензул Олександр Павлович, Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», про визнання протиправним та скасування рішення, встановлення відсутності компетенції,
УСТАНОВИВ:
Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області звернулася в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Вараської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вараської міської ради від 27 серпня 2025 року №2917-РР-VIII «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік»;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) Вараської міської ради щодо затвердження, внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на період здійснення повноважень Вараською міською військовою адміністрацією Вараського району Рівненської області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу Вараської міської ради задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №460/15676/25 скасоване у частині визнання протиправним та скасування рішення Вараської міської ради від 27 серпня 2025 року №2917-РР-VІІІ «Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» та ухвалено постанову, якою у цій частині позовних вимог відмовлено.
В іншій частині задоволених позовних вимог рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №460/15676/25 залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування низки норм Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, при цьому формулює чотири питання права, які, на його думку, потребують висновку Верховного Суду.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали на думку скаржника неправильно.
Проте зазначені скаржником норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах, є загальними нормами, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленими ними обставинами і дослідженими доказами, що не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, має місце лише тоді, коли скаржник належним чином визначає конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, формулює питання застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах, обґрунтовує, у чому полягає неправильність її застосування судами попередніх інстанцій та чому відсутність відповідного висновку Верховного Суду вплинула на правильність вирішення спору.
Натомість зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник фактично пропонує Верховному Суду надати загальне тлумачення значного масиву законодавства, визначити співвідношення окремих положень Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, Європейської хартії місцевого самоврядування, вирішити питання наявності чи відсутності колізій між окремими законодавчими положеннями, а також сформулювати загальні підходи щодо розмежування повноважень військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
При цьому скаржником не визначено, застосування якої саме конкретної норми матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій викликає необхідність формування нового висновку Верховного Суду, не сформульовано конкретного питання її застосування у спірних правовідносинах та не наведено належного обґрунтування того, яким чином відсутність такого висновку вплинула на правильність вирішення саме цієї справи.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із правовою оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій, власного тлумачення скаржником положень Конституції України та спеціального законодавства, а також до повторення правової позиції, яку він послідовно відстоював під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. При цьому переважна більшість наведених у касаційній скарзі аргументів була предметом дослідження судами попередніх інстанцій, яким надано мотивовану правову оцінку. Саме лише посилання на незгоду із такими висновками не є тотожним належному обґрунтуванню відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права.
Крім того, окремі питання, сформульовані скаржником як такі, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, по суті не стосуються застосування конкретної норми права, а мають характер абстрактних питань праворозуміння, зокрема щодо співвідношення різних законодавчих актів, визначення меж компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наявності чи відсутності законодавчих колізій, а також оцінки законодавчого регулювання загалом. Водночас Верховний Суд під час касаційного перегляду конкретної справи не здійснює абстрактного офіційного тлумачення законодавства, а перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів і підстав касаційної скарги.
Отже, наведене скаржником обґрунтування не містить належного викладення підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не дає можливості встановити ані конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, ані конкретне питання її застосування, яке потребує формування такого висновку у межах цієї справи.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різному в кожному конкретному випадку об`єму доказів. А тому вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. У зв`язку з цим, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність такого критерію як «виняткове значення».
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Вараської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №460/15676/25 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя В. М. Соколов