Справа № 495/64/26
УХВАЛА
03 липня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України, -
В С Т А Н О В И В:
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України від 06.12.2025 року.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2026 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року, справу №495/64/26 передано судді Радчуку А.А.
Ухвалою суду від 17.04.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №495/64/26 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Позов обґрунтований тим, що 06 грудня 2025 року позивач разом зі своїм дідусем з метою перетину державного кордону України прибули на територію пункту пропуску Паланка-Маяки-Удобне. Під час перетину державного кордону України, позивач здійснював супровід свого дідуся ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. По прибуттю до Пункту пропуску, позивач надав уповноваженій посадовій особі ДПС України пакет документів, який відповідно до норм постанови КМУ № 57 є достатнім для виїзду позивача та його дідуся за кордон (копії відповідних документів додаються). Зокрема позивач надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон; копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 19.02.1975 року, свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 27.05.2015р., та пенсійне посвідчення дідуся серії НОМЕР_6 від 22.03.2023 р.; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 303713 від 03.06.2022 р.; АКТ «встановлення факту здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи або особою, яка потребує постійного догляду, в межах Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57. Однак, уповноважена службова особа відповідача відмовила позивачу у перетинанні державного кордону України. У прийнятому рішенні «про відмову в перетинанні державного кордону України у напрямку виїзд з України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України», відповідач в якості причини відмови зазначив Постанову КМУ № 57 (без зазначення конкретного пункту такої постанови).
Вважаючи протиправним рішення про відмову в перетині державного кордону України від 06.12.2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Позивач вказує, що йому було повідомлено, що дійсною причиною у відмові в перетині державного кордону є те, що Уповноваженій службовій особі, за результатами пошуку інформації у відповідних базах даних, стало відомо, що дідусь позивача у 2023 році перетинав державний кордон України, але в супроводі іншої особи - ОСОБА_3 (батько позивача). У 2025 році дідусь повернувся в Україну, а ОСОБА_3 не виконав свого обов`язку щодо повернення на територію України. Тобто, причиною відмови позивачу в перетині державного кордону України стали дії/бездіяльність третьої особи - ОСОБА_3 , що на переконання позивача суперечить вимогам чинного законодавства України.
Позивач зазначає, що мав право на перетин державного кордону України на підставі пункту 2-1 Правил №57 для супроводу свого дідуся ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, про що були надані необхідні документи.
Щодо посилань відповідача на неповернення на територію України ОСОБА_3 , який раніше супроводжував дідуся позивача, як особу з інвалідністю ІІ групи, у позові зазначено, що то така інформація не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за умов, визначених абзацом 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57. Відповідальність за неповернення на територію України ОСОБА_3 може нести саме особа, яка відповідно до законодавства зобов`язана була повернутися в Україну. Таким чином, позивач вважає, що відповідач протиправно переклав на нього відповідальність за дії іншої особи, чим порушив законодавство та його права.
Відзив на позовну заяву у матеріалах справи №495/64/26 відсутній.
Відповідачу копію ухвали суду від 17.04.2026 року про прийняття до провадження адміністративної справи №495/64/26 доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 17.04.2026 о 20:14 год.
Згідно правил п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно правил ч. 6 ст. 251 КАС України, копія ухвали вважається врученою 20.04.2026 року.
Однак, відзив на адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду не надходив.
Ознайомившись зі змістом позовних вимог та підстав позову, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів по справі.
Предметом спору у зазначеній справі є правомірність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що 06 грудня 2025 року позивач здійснював супровід свого дідуся ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, з метою перетину державного кордону України через пункт пропуску Паланка-Маяки-Удобне.
Позивач зазначає, що мав право на перетин державного кордону України на підставі пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, про що були надані необхідні документи.
Відповідно до абз. 5 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду.
Водночас, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутнє рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також будь-які матеріали щодо здійснення прикордонного контролю.
Як наслідок, у суду відсутні докази для вирішення питання щодо правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) належним чином засвідчених копій письмових доказів, а саме: рішення від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; документів, поданих ОСОБА_1 06.12.2025 року для перетину державного кордону України, а також усіх наявних матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 08.06.2022 року по справі № 2-591/11 дійшла висновку, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
На думку суду, витребування судом доказів є подібним до направлення судом до іншого суду доручення щодо збирання доказів, у зв`язку із чим, суд вважає доцільним застосування у даному випадку аналогії закону та зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Згідно із ч.4 ст.236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне доручити відповідачу надати витребувані документи та зупинити провадження у справі до одержання витребуваних документів.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 14, 72, 79-80, 94, 236, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
Витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені копії письмових доказів, а саме: рішення від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; документи, подані ОСОБА_1 06.12.2025 року для перетину державного кордону України, а також усі наявні матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 06.12.2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доручити ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) надати витребувані документи у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Зупинити провадження у справі № 495/64/26 до одержання витребуваних документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук