ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"06" липня 2026 р. Справа № 903/72/25
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Мельник О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
за позовом керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Міністерства оборони України
до відповідачів:
1) Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"
2) Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним договору та додаткових угод та стягнення 2402664 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Міністерство оборони України звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданий в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Міністерства оборони України, задовольнити повністю.
Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про розстрочення сплати судового збору.
Вивчивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як убачається з матеріалів апеляційної скарги та відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", рішення Господарського суду Волинської області ухвалено 02.06.2026, повний текст рішення складено 04.06.2026.
Повний текст рішення було доставлено до електронного кабінету Міністерства оборони України 05.06.2026 о 12:07 год.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, днем вручення оскаржуваного рішення є 05.06.2026.
З урахуванням приписів частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 є 25.06.2026.
Натомість апеляційну скаргу Міністерством оборони України подано через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" 29.06.2026, тобто після закінчення процесуального строку, встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що пропуск строку обумовлений необхідністю детального аналізу рішення суду першої інстанції, матеріалів справи, судової практики Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а також необхідністю погодження правової позиції уповноваженими структурними підрозділами та посадовими особами Міністерства оборони України.
Надаючи оцінку наведеним доводам, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до усталеної судової практики поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.
Сам по собі факт необхідності аналізу судового рішення, вивчення матеріалів справи, дослідження судової практики Верховного Суду, підготовки правової позиції та її погодження відповідними структурними підрозділами державного органу є звичайними організаційними заходами, пов`язаними із реалізацією права на апеляційне оскарження, та не свідчить про існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
При цьому апелянтом не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Суд звертає увагу, що з моменту отримання повного тексту рішення суду першої інстанції 05.06.2026 до закінчення строку на апеляційне оскарження 25.06.2026 Міністерство оборони України мало достатній проміжок часу для підготовки та подання апеляційної скарги у межах строку, визначеного статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, наведені апелянтом обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і підстави, наведені особою у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, зазначивши інші підстави для його поновлення.
Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або наведені нею підстави будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено автоматичного поновлення процесуального строку лише з підстав подання відповідного клопотання. Поновлення строку є можливим виключно за умови доведення заявником поважності причин його пропуску належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати апелянту можливість подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
Разом з тим, одночасно з поданням апеляційної скарги Міністерством оборони України заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилається на те, що Міністерство оборони України є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а також зазначає про значний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги. Крім того, апелянт вважає, що відмова у розстроченні сплати судового збору фактично призведе до обмеження права на доступ до суду.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення, звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Тобто питання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доказів, що підтверджують майновий стан заявника.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява № 82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви № 36465/21 (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна не лише послатися на обставини, які, на її думку, унеможливлюють сплату судового збору, а й надати належні та допустимі докази свого майнового стану.
Разом із тим Міністерством оборони України не подано жодного належного доказу, який би свідчив про відсутність можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Посилання апелянта на фінансування виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, необхідність погодження видатків та значний розмір судового збору саме по собі не свідчить про неможливість його сплати та не є безумовною підставою для розстрочення сплати судового збору.
Суд також враховує, що необхідність сплати судового збору є однаковою процесуальною вимогою для всіх учасників судового процесу та узгоджується із принципом рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріпленим статтею 129 Конституції України.
Таким чином, заявлене клопотання не містить належного обґрунтування та не підтверджене відповідними доказами, у зв`язку з чим підстави для його задоволення відсутні.
Відтак, у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Загальні вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом прокурором було заявлено одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.
При цьому вимоги про визнання недійсними договору підряду та додаткових угод до нього спрямовані на досягнення одного правового результату, оскільки додаткові угоди укладені до одного договору, є його невід`ємною частиною та не існують як самостійні правочини поза межами основного договору.
За своєю правовою природою вимоги про визнання недійсними додаткових угод є похідними від вимоги про визнання недійсним основного договору, а тому при визначенні розміру судового збору суд виходить із того, що позов містив одну вимогу немайнового характеру.
З урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" при зверненні з позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 39 067,96 грн, з яких:
3 028,00 грн - за одну вимогу немайнового характеру;
36 039,96 грн - за вимогу майнового характеру (1,5% від ціни позову 2 402 664,00 грн).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 58 601,94 грн.
Оскільки апеляційну скаргу подано засобами підсистеми ЄСІКС "Електронний суд", відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8, а тому судовий збір, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, становить 46 881,55 грн.
Однак всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Частиною 2 ст.260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, у зв`язку з чим вона підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та доказів на їх підтвердження та доказів сплати судового збору у розмірі 46 881,55 грн.
Керуючись ст.119, 123, 174, 234, 235, 242, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №903/72/25.
2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 у справі №903/72/25 - залишити без руху.
3. Надати Міністерству оборони України 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення встановлених недоліків.
4. Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання вимог цієї ухвали щодо сплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута заявнику, а у разі неподання заяви про поновлення строку або якщо наведені у ній підстави будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
5. Копію ухвали направити апелянту.
Суддя Мельник О.В.