УХВАЛА
01 липня 2026 року
м. Київ
справа № 500/3918/15
провадження № 61-6762ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину адміністративно-торговельної будівлі літери «Б», літери «О», загальною площею 171,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль Ssang Yong Action, 2010 року випуску; товар на суму 66 772,5 грн; у порядку поділу визнати за нею право власності на 1/2 частину будівлі (адміністративно-торговельна будівля) загальною площею 171,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі 300 272,50 грн.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з магазину літерою «Р» загальною площею 112,1 кв. м, земельної ділянки при ньому площею 79 кв. м; провести поділ спільного майна, виділивши йому у власність на 1/2 частину будівлі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Суди справу переглядали неодноразово.
Рішенням від 14 травня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області позов ОСОБА_1 задовольнив, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративно-торгівельні та торгово-складські приміщення літерою «Б» та літерою «О», які складають 1/2 частину об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлове приміщення літерою «Р» (магазин), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу майна виділив ОСОБА_1 у власність 1/4 адміністративно-торгівельних та торгово-складських приміщення літерою «Б» та літерою «О», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна виділив ОСОБА_2 у власність 1/2 нежитлового приміщення літерою «Р» (магазин), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У решті вимог позовів відмовив.
Постановою від 21 квітня 2026 року Одеський апеляційний суд скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в частині позовних вимог ОСОБА_1 та в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 - щодо об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасував.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя адміністративно-торговельних та товарно-складських приміщень, що складаються з літери «Б» та літери «О», розташовані на АДРЕСА_1 , які складають 1/2 частину об`єкта нерухомості, розташованого на АДРЕСА_1 ; про визнання права власності на 1/4 об`єкта нерухомості, розташованого на АДРЕСА_1 , який складає 1/2 частину адміністративно-торговельних та товарно-складських приміщень, що складаються з літери «Б» та літери «О», розташовані на АДРЕСА_1 , відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на 1/2 частину адміністративно-торговельної будівлі, розташованої на АДРЕСА_1 , що складається з літери «Б» та літери «О», відмовив.
15 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася з касаційною скаргою та просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 травня 2024 року у зазначені частині залишити в силі.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22;
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 356, 361 та 367 ЦК України у зв`язку зі статтями 60 та 61 Сімейного кодексу України, а також статей 5, 13 та 264 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 напостанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.
Витребувати з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області матеріали справи № 500/3918/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська